Ще задовго до анонсованого часу прощання із Олександром Бойко, про долю якого не було відомо майже три місяці, на центральній площі Хмельницького почали збиратися люди. Військові групами із вінками, друзі, які з сумом ділилися враженнями та спогадами про Сашка, як вони його тепло називали.
«Сашко – це мій товариш. Ми з ним познайомилися на службі у 8 полку до того, як він перевівся у Нацгвардію. Він дуже чітко, як командир, знав грань – коли треба було використати кнут, він його використовував і ніхто на нього не ображався, а коли треба було дати пряник, значить усім було добре. Так було завжди, тому хлопці до нього тягнулися і за ним йшли. Його поважали. Те ж саме було і у громадянському житті
«Коли ми з ним познайомилися, – крізь сльози посміхаючись, згадує Олександр Івахов, – перше моє враження про нього було – супермен! Він такий великий зайшов, міцно потиснув руку, що аж хруснуло».
Але ось уже за мить їхнього друга-супермена, а для військових – командира командира 50 полку Нацгвардії, принесли у закритій труні, щоб востаннє провести його у дорогу і попрощатися.
З командиром попрощалися на Майдані Незалежності
«Починаючи з 22 лютого 2014 року ми проводимо українських героїв, говоримо слова співчуття і ті, хто живий повинні пам’ятати, аби слова про пам'ять і про шану не були просто словами. Щоб наша пам'ять і шана виражалися у нашій дії і праці. Щоб кожен із нас робив все для того, щоб українська держава, за яку вони загинули, насправді відбулася. Щоб наші діти і внуки, які живуть під мирним хмельницьким небом отримали сильну державу», – сказав у своїй промові міський голова Олександр Симчишин, який разом із представниками обласної влади, також прийшов віддати шану Герою.
За словами Ярослава Сподара, генерал-майора, заступника командуючого Нацгвардії України по роботу з особовим складом, уже 199 військовослужбовців Національної гвардії загинули у неоголошеній війні.
«Вони завжди із нами в строю. Героям Слава! Українці промовляють. Герої не вмирають у бою, Вони живі, бо їх не забувають», – процитував Директора центрального музею Нацгвардії військовий чиновник.
Рішенням командуючого Нацгвардії, від 16 серпня підполковнику Бойко Олександру присвоєно звання полковника – повідомив генерал-майор і передав погони із наказом дружині загиблого.
«І що мені з цим робити? Він і так би їх отримав! Я знайду кожного, хто причетний до його смерті!» – ніби внікуди, зі сльозами промовила жінка. Диктор тим часом оголосив про початок прощання із Олександром Бойко.
Присутні на колінах проводжали Героя в останню путь.
Неоднозначну ситуацію зі смертю Олександра військові коментують неохоче і загальними фразами. Друзі ж, не під запис кажуть, з часом все одно все стане на свої місця і правда буде відомою, бо вона завжди перемагає.
«Хай спочиває з миром Сашка, він кльовий друг і командир», – коротко резюмують друзі.
Проводжали Олександра вигуками "Герою Слава!"
Провести в останню путь командира прийшло чимало військових, як діючих, так і колишніх.
Поховали Олександра на Алеї Слави у Хмельницькому.
Довідка: Бойко Олександр Олександрович. Народився 3 грудня 1981 року у Вознесенську, Миколаївської області.
З березня 2005 до кінця 2012 року служив у Хмельницькому, у 8 окремому полку спеціального призначення. У квітні 2015 став заступником командира загону, командиром розвідувально-пошукової групи спецпризначення. Неодноразово брав участь у зоні АТО на території Донецької та Луганської областей. Виконував пошукові операції, ведення спеціальної розвідки. Отримав смертельне поранення 3 червня. Точний день смерті невідомо.