Дивне парі та дивні історії

Володимир Смотритель, заслужений артист України, директор монотеатру “Кут”, розповів, що наприкінці 80-х років минулого століття побився з друзями об заклад, що Україна таки здобуде незалежність. “Я пишу вірші. На той момент я написав пісню “Україна”.  Тому умова була така: якщо я виграю, то мені безкоштовно зроблять аранжування пісні та запишуть її. Що я мав зробити в разі програшу – не пам’ятаю точно. Звісно, я виграв, тому маю тепер у своєму репертуарі цю пісню, яку часто виконую на творчих вечорах”, – сказав Володимир Петрович.
Іван Гуцул, головний лікар Хмельницької міської дитячої лікарні сказав, що дивного парі, яке б він коли-небудь укладав у своєму житті, пригадати не може, а от дивна історія з ним трапилася ще за часів, коли він був студентом. “Після іспиту я йшов засмучений, бо мені не поставили оцінку через те, що вчасно не здав книги до бібліотеки. Випадково натрапив на кіоск, де продавали лотерейні квитки. Придбав одразу два. Тут же їх відкрив. І обидва квитки виявилися виграшними – по 50 та 25 рублів. Це неабияка сума на той час, та ще й для студента. На радощах побіг додому за книгами й заніс у бібліотеку. Яким же було моє здивування, коли в заліковці я побачив ще й виставлену оцінку. Ось таке диво трапилося зі мною!”, – поділився спогадами Іван Володимирович.

Павло Польовий, шоумен, директор представництва “Радіо Мелодія” у Хмельницькому пригадав, що наприкінці минулого року, саме перед новорічними святами, побився об заклад з друзями, що знає батьківщину Діда Мороза. Але... програв. “Я назвав російське місто Гусь Хрустальний, бо був впевнений, що це і є його батьківщина. Проте виявилося, що Дід Мороз мешкає у місті Великий Устюг. Програв дрібничку – лише пляшку шампанського. Але тепер знаю точно, де живе Дід Мороз”, – сказав пан Польовий.

Людмила Головко, кандидат медичних наук, лікар-нефролог, начмед міської поліклініки №1 пригадала дивний випадок з лікарської практики. “Десь у 90-х роках минулого століття у нас на обліку стояла жінка з важкою патологією нирок. До того ж, вона знаходилася на штучній нирці, тому їй дали першу групу інвалідності на 5 років. Через 5 років вона прийшла на перекомісію... майже здорова. І досі живе та дякує Богові за одужання. Має 3 групу інвалідності та порається по госпо­дарству. Каже, що постійно ходить до церкви та молиться за здоров’я усіх людей. Її одужання з таким діагнозом і є найбільше диво, як на мене”, – каже Людмила Леонтіївна.