Досить часто люди при виборі розсади надають перевагу високим розвиненим кущам, гадаючи, що вони швидше вкоріняться і даватимуть кращий врожай. Проте така думка помилкова. За словами досвідчених городників, ідеальна розсада — невеличка, на ній має бути буквально три-чотири справжніх листочки. Вона краще приймається, краще пускає корінь, краще загартовується.
«Слід уважно придивитися до коріння. Воно має бути пишним, і обов’язково із земляною грудкою, — каже Сергій Кушнір із села Соснівка Ярмолинецького району, який займається вирощуванням розсади понад 20 років. — Без захисту у вигляді грунту розсада втрачає вологу буквально кожну хвилину. Іноді людина ще додому не встигає донести кущики, як вони вже стають непридатними для висаджування. Якщо ж розсада висока й тоненька, швидше за все, вона росла при нестачі світла. Тому після посадки їй буде потрібно чимало часу, щоб набратися сил, тобто плодоносити вона почне нескоро. Коли ж вам пропонують купити потужні кущі помідорів, перців і баклажанів із товстими й міцними стеблами й пишним листям — не поспішайте. Останнім часом все частіше недобросовісні продавці реалізують так звані «пустишки». Така розсада має красиві листочки та стеблинки, інтенсивно розвивається, буйно цвіте, але плодів не дає. Тобто має чисто декоративну функцію. Мета таких горе-реалізаторів одна — за рахунок красивого товарного вигляду швидко реалізувати товар, який вигідно вирізняється на фоні розсади в конкурентів. Біда у тому, що розпізнати псевдорозсаду досить складно, а в деяких випадках взагалі неможливо. Вихід один — купувати посадковий матеріал лише в перевірених продавців, які систематично, з року в рік, займаються реалізацією своєї продукції й можуть дати вичерпну інформацію про сорти та терміни дозрівання пропонованих культур. Як правило, насіння на розсаду вони висівають в оптимальні терміни, довго й дбайливо доглядають за сіянцями, готуючи їх до самостійного життя».
За словами пана Сергія, саджати розсаду потрібно у той же день, коли вона була куплена. Так є більша вірогідність, що у вас прийметься кожен кущик. Краще робити це ввечері, коли сонечко вже не припікає й волога в грунті зберігатиметься до ранку. В підготовлені лунки наливають не менше 0,5 л води, коріння рослин обережно занурюють у воду, а зверху засипають сухим ґрунтом й трохи ущільнюють. Посаджені рослини не повинні легко вийматися із землі. Якщо на дворі спека, то слід підстрахуватися й прикрити «новоселів» на городі листям лопуха.
«Найоптимальніший «вік» для розсади — 55-75 днів, якщо минуло більше часу, вона вважається перерослою, — запевняє городниця з села Прислуч Полонського району Надія Білоус. — Коли висаджуєте помідори, намагайтеся викопати якнайглибшу ямку, добре полийте й присипте сухою землею. Більше поливати не потрібно! Волога піде в землю, коренева система розгалузиться глибоко, а не на поверхні, й буде живитися грунтовими водами. Що ж до хвороб, то спори фітофторозу є в грунті й коли йде дощ, вони з краплинами потрапляють на нижні листочки помідорів. Саме тому багато городників обривають їх — пасинкують. Проте я цього ніколи не роблю, адже вважаю, що томати втрачають силу росту. Рослину не можна калічити! В нас грона помідорів ростуть на кожному стеблі рослини. Навіщо ж відбирати в себе врожай? Краще підстелити під кущик картонку, й плоди не будуть гнити».
Надія Білоус
«Висаджувати розсаду у відкритий ґрунт варто починати лише після 20 травня, адже в останній місяць весни ще можуть вдарити приморозки й рослинки загинуть, — переконує голова клубу садівників і городників «Черешня» Тетяна Васильєва із села Чабани Хмельницького району. — Потрібно вирити рівчачок та обробити його М-технологією «Байкал», щоб грунт був екологічно чистим, а плоди не хворіли. Це дуже хороший японський препарат, який знищує спори хвороб. Головне – одразу ж встромити біля рослинки кілочок і підв’язати її. Звісно, біля овочевих культур треба ходити, як біля малих дітей. Вчасно не покропили чи вчепилася якась болячка — все прощавай, врожай. Намагаюся обходитися без «хімії». Так, до прикладу, баклажани накриваю залізними дугами, на які одягаю москітну сітку. Це рятує рослину від нашестя колорадських жуків. Тож баклажани я ніколи не обробляю та не поливаю. Мульчую всі грядки соломою. Це і зберігає вологу в грунті».
Тетяна Васильєва.