22 листопада 2021 року. Ворота на територію 8-го окремого полку спеціального призначення, що дислокується в Хмельницькому, відчинені. Хмельничани з квітами, на яких пов’язані чорні стрічки, йдуть прощатися з Героєм Убертом Мрачковським, життя якого 19 листопада забрала ворожа куля. Хтось знав його особисто, хтось просто з новин дізнався про смерть 33-річного снайпера. Але ті, хто прийшов до військової частини, не стримували сліз. Люди прийшли, щоб подякувати захиснику, який від початку російсько-української війни не ховався десь, а пішов добровольцем боронити Україну.
«Ми з ним завжди були разом», - каже рідний брат Уберта Роман, який тримає попід руку їхню рідну тітку. Вона для обох як мати. Рідна матір братів померла в 2008 році. А в 2017-у відійшов у вічність і батько.
«У мене ще один племінник був – Якушко (Анатолія Якушка поховали в Хмельницькому в листопаді 2015 року – примт. авт.), його теж вбили 5 років тому, - зі сльозами на очах каже рідна тітка Героя Олена Моргуненко. – А Уберт ріс при мені, я його в армію відправляла, на присязі була. Потім, коли він пішов на контракт у десантники, я до нього у Львів їздила. А потім він повернувся в Хмельницький та перекваліфікувався на снайпера. Ви знаєте, мені нещодавно сон снився: я бачу гору та ліс обгорілий, а там стоять солдати. Один із них підіймає автомат і хоче мене застрелити. А ці кулі пролітають повз мене. Я подумала, що мабуть якісь новини будуть недобрі. І ось…»
Прощання з Убертом Мрачковським 21 листопада 2021 року пройшло на території військової частини, в якій він служив.
Старший солдат Уберт Мрачковський, якому назавжди буде 33 роки, загинув 19 листопада під час виконання бойового завдання на Луганщині. На війні – від самого початку, з 2014-го. До того ж часу навчався хмельницьких школах 18 та 31, а з 2006 по 2011 проходив військову службу у 80-окремій десантно-штурмовій бригаді. У квітні 2014 року пішов добровольцем на фронт, брав участь у боях за Савур-Могилу, де отримав поранення. Повернувшись до строю, в складі 51-ї окремої механізованої бригади в боях за Дебальцеве проводив евакуацію поранених. У 2015 році був призваний до 3-го окремого полку спецпризначення, а в 2016 році підписав контракт. І в 2017 році, після смерті батька, перевівся до Хмельницького до 8 –го окремого полку спеціального призначення на посаду старшого розвідника-снайпера. Його залізним правилом було: «Я знищую ворогів, а не людей».
Люди, які прийшли вшанувати Героя, схиляли голови та вставали на одне коліно.
Командувач Сил спеціальних операцій Збройних сил України Григорій Галаган заявив: «Весь сектор безпеки і оборони знав Уберта Валерійовича як справжнього спеціаліста».
«Я з Убертом познайомився в 2014 році, коли 200 людей з Хмельницької області були мобілізовані та відправлені в 51 бригаду в Новоград-Волинський, - пригадує Артем Комісарчук, який нині мешкає в Тернополі та після того, як рік провів у полоні, був вимушений через стан здоров’я звільнитися з війська. – Він вже тоді мав певний досвід, а тому його одразу поставили старшим групи. Щоб ви розуміли, весь полігон тоді сидів у наметах, а підрозділ снайперів бігав та відпрацьовував тактичні дії». Про загибель товариша дізнався з новин та, як каже, не повірив у це. «Але зв’язавшись із друзями, волонтерами, зрозумів – ми втратили Уберта», - каже Артем Комісарчук.
У Хмельницькому попрощалися з Убертом Мрачковським.
Хмельничанин Віктор Данилевський в 2015-2016 роках разом із Убертом Мрачковським служив в 3-му окремому полку спеціального призначення: «Це був справжній воїн, як і кожен, хто захищає нас від москальської навали. Але, на жаль, його немає. Ми разом служили рік та 7 місяців, працювали по усіх напрямках Донецької та Луганської областях. Він працював, щоб не дати померти іншим. Про обставини загибелі в нас не прийнято говорити. Але ми все і всіх пам’ятаємо, і прийде час – ми «віддячимо», за все і всіх», - каже побратим загиблого Героя.
«Дуже важко говорити в такі хвилини, - під час прощання говорив Вадим Якушевський, командир групи спецпризначення. - Мій підрозділ втратив одного з найкращих воїнів. У нього був досить нелегкий бойовий шлях, він захищав Савур-Могилу, отримав поранення, але не здався і не відмовився далі вести бій з ворогом. Коли з Дебальцева виводив батальйон 128 бригади, дуже сильно допоміг хлопцям. Це величезна втрата. Уберт гідний найвищих державних нагород. Спочивай з миром, Убе, земля тобі пухом!»
Уберт Мрачковський спочив на Алеї Слави кладовища, що в мікрорайоні Ракове.
Читайте також: Хмельницького спецпризначенця, який загинув на сході, нагородили – посмертно