Сьогодні, 1 березня, хмельничани провели в останній шлях 42-річного солдата Дмитра Бірюка. Він загинув 16 лютого під час виконання бойового завдання.
Дмитро Бірюк був сином почесного громадянина Хмельницького, нардепа кількох скликань Льва Бірюка. Перед тим, як стати до лав Збройних Сил України, він працював слюсарем у комунальному підприємстві «Електротранс».
Як розповів директор Електротрансу Сергій Бобух, він познайомився з Дмитром Львовичем 1 червня минулого року. Коли він зайшов до нього у кабінет, то одразу справив враження щирої, доброї та вольової людини.
«Дмитро мав вищу освіту і я знав, що він може працювати керівником якогось структурного підрозділу. Але він сказав, щоб бути керівником, має спершу пройти усі щаблі. Й він з 1 червня почав працювати у нас слюсарем рухомого складу. А через два місяці й сім днів слав до лав Збройних Сил України. Загибель Дмитра Бірюка — це невимовна втрата для усх нас», — зазначив Сергій Бобух.
За словами міського голови Олександра Симчишина, за рік масштабної війни Хмельницький провів в останній шлях майже 140 наших захисників. А з 2014-го, від початку російсько-української війни, — вже понад 170 воїнів. Сьогодні ж прощаємося з Дмитром Бірюком. Він був справжнім Героєм. Такі люди виховуються лише у гідних родинах. Він стане почесним громадянином Хмельницького, як і його батько.
«На другий день, коли загинув Дмитро, я зателефонував його батькові Леву Васильовичу, щоб висловити співчуття. Він тоді сказав слова, які я пам’ятатиму до кінця життя. Лев Васильович сказав: «Я завжди говорив, що Україна понад усе. І, якщо Україна понад усе, то не на словах, а на ділі, її потрібно захищати й за неї треба боротися», — поділився Олександр Симчишин.
Під час церемонії прощання з полеглим воїном до Господа та присутніх звернувся його батько Лев Бірюк.
«Господе, я звертаюся до тебе не з тим, щоб ти вернув нам сина, а з тим, щоб ти розвалив ту прокляту, запльовану імперію зла. Тільки після розвалу тієї російської гадюки буде мир на землі. Люди добрі, за те, щоб вона розвалилася, нам потрібно боротися. Й ми обов’язково переможемо. Це моя віра, бо інакше жити не можна», — наголосив Лев Васильович.
Поховали полеглого захисника України на Алеї Слави кладовища у мікрорайоні Ракове.
Читайте також: Вони рятували інших людей: у Хмельницькому попрощалися з Владиславом Двораком і Сергієм Севруком