Віталій і Ліза познайомилися в його рідному селищі Стара Синява, що на Поділлі. Дівчина приїхала туди з Києва до бабусі та дідуся. І якось з подружкою їх запросили на шашлики місцеві друзі. На цій зустрічі і познайомилися. Через місяць почали зустрічатися, а через три місяці створили сім'ю.
Віталій Бакун за плечима мав вже вищу освіту – закінчив Львівський університет фізичної культури та спорту. Проте, вступивши на заочну форму, три роки відслужив в армійських лавах. З 2010 по 2013 роки вивчав військову справу в Очакові на Миколаївщині. Коли рашисти вперше прийшли на нашу землю, Віталія мобілізували. Воював у складі 80-ї бригади, рік боронив країну на Луганщині та Донеччині. Через стан здоров'я демобілізували. Ще деякий час за контрактом служив у військкоматі в Старій Синяві.
У домашньому ресторанчику готують страви і для дітей, і для дорослих. Фото: з сімейного архіву.
Завершивши військову кар'єру, Віталій вирішив повернутися до колись обраної професії та почав викладати волейбол у місцевій школі. Але через рік зайнявся бізнесом: у рідному селищі відкрив першу кав'ярню. Коли ж у житті чоловіка з'явилася Ліза, справу розширили – відкрили ще одну кав'ярню. Дівчина закінчила економічний виш, тож фахово допомагала коханому.
«24 лютого 2022 року я не міг повірити в те, що відбувається, – пригадує чоловік. – На той час я очолював місцеву громадську організацію ветеранів АТО/ООС. Мені телефонували хлопці, ділилися новинами… Зовсім скоро й ми почули перші відголоски вибухів, адже Старокостянтинів від нас не так вже й далеко».
Порадившись, подружжя вирішило, що нікуди їхати не буде. Ліза якраз носила під серцем первістка. «Перед повномасштабним російським вторгненням ми купили приміщення в Старій Синяві, почали робити ремонт, – розповідає Віталій. – Планували відкрити свою піцерію. Але продовжили розпочате аж через рік. Затим Лізі пощастило виграти грант у 800 тисяч гривень на закупівлю обладнання для кухні-їдальні. Придбали за них піч, прес для піци тощо. І наша піцерія запрацювала. Є великий вибір страв для дітей, для дорослих. Тут можна пообідати, повечеряти. А от алкоголь не продаємо. Для дітвори завершуємо облаштовувати ігровий майданчик неподалік, щоб мали де розважитися, поки дорослі харчуються. Встановлюємо пісочниці, гойдалки…»
Як керівник громадської організації Віталій Бакун теж написав грант для облаштування приміщення для ветеранів. Його ремонтували ще з 2016 року. Допомагали в цьому місцеві фермери, підприємці, самі учасники бойових дій. Тепер от мають кошти на закупівлю тренажерів. У спеціальній кімнаті планують проводити реабілітацію наших бійців. Нині шукають спеціаліста.
«Один зал вже відкрили для дітей, – ділиться успіхами чоловік. – Дві групи – молодші і старші – вправляються у навичках бойового гопака. Паралельно з цим збираємо експонати для майбутнього музею історії російсько-української війни. Їх час від часу передають побратими. Також готуємося до відкриття стіни пам'яті про наших місцевих Захисників».