Забігаючи наперед, скажемо: охопити усе годинникове розмаїття обласного центру нам навряд чи вдалося — після рейду ми переконалися, що мати на фасаді свого магазину чи салону бодай невеличкий годинник нині стало модно.
Перед тим, як розпочати пошук точного часу, ми, природно, власні годинники на нього налаштували. Для цього скористалися послугою точного київського часу на сайті www.24timezones.com.
Головний годинник області часу непідвладний
Знаходиться він, звісно, на головній адміністративній будівлі обласного центру — Будинку рад, що на майдані Незалежності. Функціонує ще з середини минулого століття. З того часу як власне, будівлю звели. Механічний годинник з трьома циферблатами прикрашає башту Будинку рад, яка між іншим, з висоти пташиного польоту нагадує форму нинішнього українського герба — тризуба. Цікаво, що на момент нашого експерименту стрілки одного із циферблатів, того, що знаходиться з лівого боку башти, випереджали двох інших на чотири хвилини.
Ще один годинник обласного центру прикрашає башту, або ж колишню пожежну каланчу, чи, як її нині стало модно називати, - ратушу, де розташовується кінотеатр “Планета”. Зроблений у вигляді сонця годинник, зі звуком періодично грає тему з гімну міста Хмельницького. Кореспонденти нашого видання переконалися, що звіряти час із цим годинником можна. Коли ми порівняли час, то він абсолютно співпадав із “точним київським”. Напевно, недарма майданчик біля Дитячого світу є улюбленим місцем для призначення побачень. До речі, на самому торговому центрі також є годинник. Точніше, великий телевізійний екран, де, окрім реклами та мультфільмів, можна побачити й годинник, що сховався у верхньому правому кутку. Він також показує точний час. Ще один зручний годинник, який показує ще й температуру, знаходиться неподалік від двох попередніх . Встановила його хмельницька медіа-корпорація “Є” на даху магазину “Книжковий світ”. За ним зручно звіряти час, проїжджаючи у громадському транспорті , який прямує вулицями Кам'янецькою та Подільською.
Радянські вуличні годинники безслідно зникли
Один із них раніше знаходився у самому центрі міста - на вулиці Проскурівській, поруч із медичним училищем. Напевно, через те, що годинник містився у напрочуд жвавому, людному місці йому, зазвичай, не щастило: і били його, і стрілки ламали. Одним словом, складна доля була у механізму. Декілька років тому раритетні механічні дзигарі у металевому обрамленні зникли, а неподалік від медичного училища з'явився годинник електронний. Він розмістився на ліхтарному стовпі з рекламою одного із банків. Показує, окрім часу, температуру та поспішає на п'ять хвилин відносно “точного київського часу”.
Ще один радянський годинник висів на вулиці Володимирській. У старовинному будинку навпроти Національного банку. Кажуть, що свого часу у цьому будинку мешкала кохана Олександра Купріна, котрий проходив службу у тодішньому Проскурові. Дзигарі були точною копією тих, які колись висіли на Проскурівській. Та й вони зникли альтернативи цьому механізму так і не знайшлося...
Саме ті радянські механічні годинники нагадує механізм, що розмістився на вулиці Свободи, за рогом від приміщення колишнього міського суду. Годинник висить при вході до однієї з весільних агенцій. Цей механізм відставав від нашого годинника на одну хвилину. Та, як відомо, щасливі на час не зважають...
Площа трьох годинників
Так символічно можна охрестити привокзальну площу обласного центру. Саме тут звірити час дозволяють аж три годинники. Один із них знаходиться на приміщенні центрального поштамту. Механічний, виконаний у стилі кінця 1970-80-х років. Він показує майже точний час. Різниця - лише одна хвилина. Електронні годинники, встановлені на пероні вокзалу та у фойє, показують час абсолютно точний. Щоправда, у сонячну погоду циферблат вокзальних годинників на пероні дуже важко розгледіти. Ще один годинник знаходиться на фасаді транспортної прокуратури Хмельницької області, яка знаходиться на протилежному боці від залізничного вокзалу, на вулиці Шевченка. Цей годинник розгледіти важко та й стрілки механізму біжать на три хвилини вперед.
Заводський час та сонячне сяйво
Донедавна жителі мікрорайону Ракове могли дізнаватися про атмосферну температуру та про поточний час, навіть не виходячи із громадського транспорту. Достатньо було лише поглянути на фасад Хмельницького заводу трансформаторних підстанцій, де знаходився годинник з відповідними функціями. Та, на жаль, кілька місяців тому його зняли. А ось на заводі “Новатор”, що на вулиці Тернопільській, подібний годинник функціонує донині. Ще один заводський годинник прикрашає башту Хмельницького заводу ковальсько-пресового обладнання “Пригма-Прес”. Та вже з десяток років, як і він не працює. Чого не скажеш про дзигарі, які нині прикрашають територію Хмельницького інституту соціальних технологій Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”, що у мікрорайоні Дубове. На території вишу не так давно встановили сонячний годинник, який в античні часи був, у першу чергу, астрономічним інструментом, котрий використовували задля розрахунків географічної широти. Народом, який першим почав широко використовувати сонячні годинники, були вавілоняни. У наш час цей годинник не те що не популярний, а й рідкісний екземпляр. Назвати його точним також важко, та й перевірити йог на практиці нам так і не вдалося — небо було затягнуте хмарами.