Сьогодні, 13 вересня, у Хмельницькому провели в останню земну дорогу Героя Ігоря Володимировича Гринчука, йдеться у сюжеті МТРК «Місто».
Воїн народився 28 лютого 1978 року. Він родом із села Кременчуки, що на Красилівщині. У цивільному житті Ігор Гринчук працював водієм маршрутки.
У вересні 2022 року воїн добровільно став до лав 3-ї окремої штурмової бригади. Спочатку він виконував обов'язки механіка-водія, потім перевівся у снайпера, а після цього у бригадну розвідку. Захисник воював на Запорізькому, Донецькому та Харківському напрямках.
«Він в сім'ї був середньою дитиною, мав ще меншого брата та старшу сестру. З дитинства він відрізнявся тим, що завжди хотів всюди заглянути, не міг всидіти на місті. Не боявся ризикувати, висоти теж не боявся, - розповідає Володимир Гринчук, батько загиблого воїна. – Він заспокоював мене, казав, що він там вже старший, що є молодші, яких він тренує. Коли я розговорився з його товаришами, то дізнався, що він з перших днів був в окопах. Він просто мене заспокоював».
«Серед усіх рекрутів він показав себе одним з найкращих. Був витривалий, обізнаний, фізично підготовлений та вмотивований. Був найкращим махмудом, - згадує «Дуб», побратим Ігоря Гринчука. - Він від'їздив на всіх видах техніки, яка була у роті. Передав свої знання молодим бійцям. Після цього перейшов у снайпери, а потім у бригадну розвідку. Нам дуже важко без нього, бо він був весели, постійно усіх підбадьорював. Своїм прикладом показував, що треба навчатися та займатися. Брав участь у штурмах на Харківському напрямку і в одному зі штурмів отримав поранення від артобстрілу. Він своїм тілом прикрив побратима під час обстрілу, який вижив».
Загинув Ігор Гринчук 15 серпня 2024 року на Харківському напрямку від артобстрілу. У нього залишилися дружина, троє доньок, батьки, сестра та брат.
Поховали Героя на Алеї Слави. Йому назавжди залишиться 46…
Читайте також: З Героями-захисниками попрощалися у Славуті та в Хмельницькому районі