Після довгої і сніжної зими водії «міняють гуму», а модниці змінюють стійкі зимові підбори на тоненькі «шпильки» висотою у -надцять сантиметрів. «Телеграф» вирішив підстрахувати хмельницьких красунь і, розвідати, де безпечно дефілювати на підборах, а де варто в обидва ока дивитися під ноги, щоб не втрапити в халепу. Тому, пожертвувавши своїми підборами, та для певності, прихопивши фотографа, я пішла у розвідку…
«Закохані» шпильки
На пішохідній алеї, що на вулиці Гагаріна, полюбляють прогулюватися не лише закохані пари, молоді мами та тінейджери із пляшками чогось міцного. Від ранньої весни і до пізньої осені – це одне із найулюбленіших місць молодят та їхніх фотографів. А наречені, як відомо, усі на розкішних підборах, тому саме звідти ми й почали свою прогулянку. Бруківка, якою вимощена не лише алея закоханих, але й більшість тротуарів, особливо у центральній частині міста, виглядає гарно, але для прогулянок на шпильках геть не практична. Вони раз за разом провалюються у шви між плитками. Єдина радість – згадала дитинство, коли перестрибувала між плитками – наче в дитячу гру «Класики» пограла. Тому, шановні закохані панянки, дивіться хоч іноді не на свого кавалера, а під ноги.
Майданний такт
Щойно з’являється перше тепле сонечко, на центральній площі перед будинком рад тільки й чути цокіт каблуків: вдень тут дефілюють офісні працівники, ділові дами, зірки місцевого телебачення… Ввечері кроки уповільнюються і на «шпаціри» виходять чимало хмельничанок з дитячим візочком, під руку з кавалером, або ж у компанії друзів. Майдан Незалежності – це чи не єдине місце, де можна дефілювати з гонорово піднятою головою і не хвилюватися, що ваші підбори втраплять у якусь пастку. Однак, будьте пильні поблизу фонтанів, бо кілька пасток там все ж таки є. Також не потрапте у незрозумілі «шви», що прорізають усю площу.
Театральне падіння
Спускаючись вниз по Соборній, добряче дивіться під ноги! Адже, якщо на алеї закоханих шви між плитками тонесенькі, то поблизу театру від бруківки залишилася тільки назва. Тут не лише підбори можна залишити, але й голову зламати. Ближче до центральної вулиці Проскурівської – не краще. На шляху трапляються і стічні канави, і бруківка, і навіть чудернацькі залишки металевих конструкцій.
Майже усі вулиці нині, коли тільки почалася весна, не надто безпечні для прогулянок на шпильках. Скрізь можна вхопити «гаву» і залишитися, як мінімум, без набойки. Не вийняток й центральна вулиця Проскурівська. Однак варто визнати, що хоча й вимощена майже уся бруківкою, вона досить таки безпечна для прогулянок.
«Діряві» тротуари
Несолодко моїм підборам було поблизу кінотеатру імені Шевченка, коли я вирішила пройтися біля фонтанів. Отут справді можна, як-то кажуть, голову зламати, і не лише крокуючи на підборах, але й у кросівках. Між хаотично викладеними кам’яними плитками не просто дірки, у яких можуть провалитися підбори, а й ями, куди може залізти уся нога. Єдина розрада – лавочки, де можна хоч трохи перепочити.
«Телеграф» рекомендує!
От де справжнє задоволення від прогулянок, навіть на підборах, то це у скверах імені Тараса Шевченка і частково – Івана Франка. Під пильним оком поважних українців можна впевнено крокувати з гордо піднятою головою! Навіть незважаючи не те, що усі стежки та алеї, вимощені бруківкою.
P.S. Після пішої прогулянки усіма «злачними» місцями, мої підбори, не витримавши лихої долі, втратили не лише первозданну красу, але й одну набойку! Тому я відразу попрямувала до взуттєвого майстра. «Пара залізних набойок коштує в середньому від двадцяти до сорока гривень, залежно від об’єму роботи та розміру набойки», – сказав дядя Вася із віконця невеликого кіоску. Але, як пожартував фотограф, «поміняти кілька разів за сезон набойки значно дешевше, ніж залатати дірки у тротуарах». Тому, шановні красуні, будьте пильні, бо жодні дірки-бруківка-ціна не примусять нас відмовитися від підборів!