Кохання змусило сина Кам’янець-Подільського коменданта Яна де Вітте Йосипа знехтувати волею батька й суспільною думкою. У зіньковецькому костелі 14 червня 1779 року він взяв шлюб зі Софією Глявоне. Розпочалася ця романтична історія за рік до того — весною 1778-го. Саме тоді у Жванець приїхав Йосип де Вітте, щоб привітати королівського посла Боскампа Лясопольського.
Посол зупинився у містечку, повертаючись з Туреччини до Варшави. При зустрічі Лясопольський не втримався та показав сорокарічному Йосипу сестер-гречанок, яких він викупив у Стамбулі. Сину кам’янецького коменданта найбільше сподобалася молодша сестра — тридцятирічна Софія.
Глявоне перебралися жити у Хотин і Йосип де Вітте майже рік періодично приїздив туди, щоб добитися серця Софії. Щоб домогтися свого, зрештою він взяв з нею шлюб 14 червня 1779 року в Зінькові. Однак про батьківське благословення не могло бути й мови: комендант в листах іронічно називав майбутню невістку «константинопольською мадам». Противницею такого мезальянсу, тобто нерівного шлюбу між людьми різних станів, також виступала Кароліна де Вітте. Втім, Ян де Вітте все ж не встояв перед красою гречанки, коли та впала перед ним на коліна, просячи благословення та прощення для себе.
Софія Глявоне спершу змінила своє прізвище на де Вітте, а далі стала Потоцькою. Фото: uk.wikipedia.org
Через рік після одруження Йосип повіз Софію в Париж. Там молода красуня закрутилася у вирі європейського життя. До Кам'янця навіть доходили поголоски, що навіть король Людовик XVIII обожнював її. Саме у Парижі в Йосипа та Софії народився син, якого назвали Іваном.
Після повернення до Кам’янця Софія де Вітте почала займатися дипломатією. Ревнощі та докори чоловіка не стали їй на заваді брати участь у політичних інтригах. Вона бувала у Відні, Стамбулі, зустрічалася з іноземними послами, у Криму була представлена імператриці Катерині, а в Петербурзі в подяку з свої послуги отримала від неї маєток у Білорусії. А згодом вона зустрілася з графом Феліксом-Станіславом Потоцьким. У них спалахнуло кохання. Як наслідок, Софія де Вітте стала Софією Потоцькою.
У 1822 році Софія Потоцька пішла з життя на 58-му році життя, залишивши по собі значний спадок. Не лише матеріальний, але й такі непересічні історії з життя.
Цей день в історії Хмельниччини
Як не дивно, проблема ремонту доріг була актуальною не лише нині. В архівних джерелах збереглись документи та листування, в яких адміністрація князівського маєтку Сангушків в Білогородці та місцева повітова влада вирішували, хто і за скільки ремонтуватиме місцеві дороги. Вирішували вони це з 1853-го аж 40 років і не могли дійти згоди.
І 14 червня 1894 року пристав першого стану своїм рапортом повідомив заславського повітового виконавця, що пояснення князівської адміністрації не відповідає дійсності й дороги все ж проходять через володіння Сангушка. Внаслідок цього повітовий виконавець приймає таке рішення: «оскільки матеріал для виправлення доріг має бути відпущений власниками, а селяни ж мають лише проводити роботи з виправлення доріг, а тому наказую негайно вимагати від князя Сангушко асигнувань на необхідний матеріал, не приймаючи жодних пояснень».
Однак, попри такі суворі звернення, Білогородська адміністрація відмовлялася виконувати розпорядження та затягувала час. Зрештою в листопаді 1894-го управитель білогородським маєтком Сливинський і повірений князя Сангушка Іздебський, повідомляють повітову владу, що дороги ремонтуватися не будуть, адже вони не належать до маєтностей Сангушка. Підсумком цієї епопеї стала підготовка плану проведення ремонту доріг і виділення необхідних будівельних матеріалів у 1896 році.
14 червня 1993 року в Хмельницькому засновано муніципальний духовий оркестр. Ініціювали таке рішення тодішній міський голова Михайло Чекман і колектив музикантів. Нині оркестр лауреатом низки мистецьких конкурсів і фестивалів. У різні роки його очолювали: Анатолій Слюсар, Василь Станко, Заслужений артист України Сергій Рабійчук, Володимир Боруцький. У 2009 році при оркестрі створено перший в Україні колектив мажореток «Альфа».
Коротко про історичні події, які сталися цього дня у світі та Україні
1783 рік — На березі Ахтіарської бухти в Криму адмірал Томас Макензі заснував першу на півострові російську військово-морську базу. Через рік за бажанням Катерини II її назвали Севастополем. Цю назву з грецької можна перекласти як «шановане місто». На жаль, нині Севастополь як і весь Крим тимчасово окуповані Російською Федерацією.
2014 рік — Поблизу Луганського аеропорту бойовики так званої «ЛНР» збили літак Іл-76 Військово-Повітряних Сил України. Загинули 49 воїнів, які перебували на його борту.
Цього дня народилися
1807 рік — Іван Сошенко, український маляр і педагог. Також був одним з найближчих друзів Тараса Шевченка та допомагав звільнити його з кріпацтва.
1868 рік — Карл Ландштайнер, британський імунолог. В історію вій увійшов найперше як відкривач основних груп крові людини та резус-фактору крові.
1891 рік — Євген Коновалець, полковник Армії УНР, командант корпусу Січових стрільців, командант УВО, голова Проводу Українських Націоналістів.