«Склянки» – таку назву має виставка. Цей термін, який означає час зміни вахти на кораблі, співзвучний змінам творчих пріоритетів експонентів.
Так, О.Антонюк, полотна якого вирізняла вишукана палітра, оригінальний фігуратив, образ-метафора, на новому етапі зосереджується переважно на кольорі, яким прагне передати сутність речей і явищ.
Предметний світ раннього Олександра Куркчі нині трансформувався у магічні символи, що нагадують архаїчні знаки. Але розміщені на фактурній, фактично монохромній поверхні, вони апелюють до нових смислових значень.
Якщо творчість О.Антонюка і О.Куркчі базується на певних мистецьких канонах, то Михайло Ніколаєв геть ігнорує їх. Натомість пропонує альтернативну образотворчість, де беззастережність самовияву дорівнює дитинній безпосередності. Водночас художник провокує й епатує глядача, втягує його у гру, правила якої вигадав сам.
Отже, «Склянки» задекларували новий етап на обраному шляху. А чи готовий глядач рухатись у їх фарватері?