Та якщо одні просять у чоловіків їх придбати, інші купують самі. А дехто, хоча їх меншість, виготовляють їх власноруч. До таких творчих людей можна віднести 22-річну хмельничанку Катерину Пясту. Сережки-цвяшки у вигляді червоних маків, намиста з сонечками, кулони з солярними символами та оригінальні брошки з полімерної глини є в колекції дівчини. Жіночі прикраси майстрині пасуватимуть модниці, яка не боїться експериментувати. Адже такі аксесуари створюють загадковий та водночас неперевершений вигляд.
Катерина самотужки опановує нелегке мистецтво – виготовлення прикрас з полімерної глини. Зацікавилася вона цим два роки тому завдяки подрузі, яка вирішила робити прикраси з каміння й попросила Катю допомогти їй. Дівчина так захопилася, що три дні поспіль «провисіла» в мережі, вичитуючи все про технології виготовлення. Побачені екземпляри надихнули її, й вона вирішила перейти до практики якнайшвидше. Спочатку це були прикраси з каміння, скла, дерева та металу, згодом в її арсеналі почесне й провідне місце зайняла полімерна глина. Хоча в своїх виробах майстриня часто комбінує ці матеріали. Вона навіть винайшла свою власну фарбу, яку використовує для вітражу. Весь необхідний матеріал хмельничанка замовляє через Інтернет. Яким має бути наступний виріб, вона вигадує сама або прислухається до задумів чи порад близьких. Для того, щоб зробити прикрасу, Катя спершу розкачує глину до необхідної товщини. Далі вона виліплює всі деталі виробу. А, якщо це сережки, то одразу робить маленькі дірочки та прикріплює металеві гаплики, які пізніше з’єднує із застібкою. Але перед цим свої прикраси мисткиня запікає... в духовці газової плити.
В дитинстві Катя була дуже жвавою та винахідливою дитиною. Коли дівчинка розмалювала в квартирі всі стіни, її мама вирішила спрямувати творчість доньки у відповідне русло. Починаючи з 5 років, вона постійно відвідувала художні гуртки та клуби дитячої творчості. Згодом Катерина закінчила художній ліцей і отримала свою першу спеціальність – виконавець художньо-оформлювальних робіт. Зараз вона навчається на другому курсі в Київському інституті декоративно-прикладного мистецтва та дизайну імені Бойчука на факультеті «Графічний дизайн». Дівчина мріє займатися мультиплікаторством та проводити «Hand Made»-ярмарки. До свого хобі вона залучила майже всіх членів своєї родини. Навіть її коханий хлопець, Костянтин, активно допомагає їй створювати прикраси, надихає та підкидає нові цікаві ідеї. Зі своєю колекцією художниця об’їздила майже всю Україну. Вона учасниця багатьох фестивалів, які проходять на території нашої країни. І скрізь її прикраси знаходять своїх шанувальників, їх купують навіть за кордоном.
«Для мене виготовляти прикраси – це певною мірою релаксація, яка допомагає розслабитися, – каже Катерина. – Коли захоплююся цим заняттям, то забуваю про плин часу. Тому інколи можу й засидітися до пізньої ночі. Але найбільше задоволення я отримую, коли бачу, що мої вироби приносять людям радість, що їх носять із задоволенням».
У доробку майстрині є цікаві сережки й намиста у вигляді різноманітних квітів. До них вона робить додаткові аксесуари – кулони чи каблучки. Останнім часом її захоплення – це солярна символіка та етнічні мотиви. Кожна робота неповторна та унікальна. На її виготовлення в середньому витрачається від 4 годин до тижня. Але Катерині зараз більше подобається складна робота, оскільки простенькі прикраси їй робити вже не цікаво. Вона не обмежується лише полімерною глиною, тому часто застосовує в своїй роботі техніку декупаж. Коли у дівчини в голові виникає нова ідея, вона, як правило, захоплює її цілком – буває, насниться. Але, на жаль, осяяння не завжди приходить уві сні. Як правило, перш ніж зроблена прикраса набуде свого завершеного вигляду, художниця малює ескізи, хоча дрібниці й деталі не опрацьовує ніколи. Вроджене відчуття прекрасного й художній смак дозволяють легко досягти оптимального рішення для кожного конкретного виробу. Незважаючи на клопітність виготовлення, дівчина вже може похвалитися чотирма сотнями робіт. Але для себе прикраси вона робить дуже рідко, оскільки фактично не має на це часу. Як у відомому прислів’ї про «чоботаря без чобіт». Хоча, ті декілька комплектів, які їй особливо дорогі, носить із задоволенням.
За словами Катерини, в Хмельницькому напрям виготовлення виробів із полімерної глини ще не досить розвинений. Тому простору для реалізації своїх задумів – хоч відбавляй. В планах майстрині робити «красу зі сміття», тобто застосовувати у своїх виробах матеріали, які ми, зазвичай, викидаємо в смітник (наприклад, пластикові пляшки, тканину). Також вона мріє колись спробувати зайнятися склодуттям. Катерина залюбки ділиться своїм досвідом і знаннями з іншими «хенд-мейдниками». Найголовніша порада дівчини початківцям – не боятися починати й вкладати в роботу всю душу.