Антон Кротов: людина світу та автостопа

Більшу половину свого життя цей 36-річний чоловік безперервно кудись їде. Щороку він лишає позаду себе сотні тисяч кілометрів дороги, десятки країн, мільйони людей... І все це, не повірите, з порожнім, або майже порожнім гаманцем. Майстер автостопа та автор десятків книг, громадянин Росії, але людина світу… Таким його знають у різних куточках планети, яку він вивчає не за затертими туристичними, а власними, живими маршрутами. За 299 днів – 30 країн світу. Таким рекордом Кротов завершив минулий рік. Кілька днів тому Антон Кротов побував у Хмельницькому. У монотеатрі «Кут», де проходила його лекція, того вечора яблуку не було де впасти. Послухати про кротівські пригоди з уст самого героя прийшли ті, хто «нерівно дихає» до блукання світами. Хлопці й дівчата не лише слухали та ставили запитання, але й розповідали мандрівникові про свої пригоди.
В усьому винні московські електрички
Народився Антон Кротов у Москві, де живе до цих пір. Звідти, більше двох десятків років тому, й почалася його мандрівна біографія. Свої перші експерименти з подорожами Антон проводив на тамтешніх електричках, яких було багато, і за різними напрямками. З кількома пересадкам а часом і без них, 15-річний хлопець спокійно діставався Ленінграда, Мінська, Києва і т.д. Трохи згодом юнак відкрив для себе ще одне диво-пересування по землі – автостоп. Привітна та щира розмова з водієм – ось вся плата за звичне: «Підкиньте по дорозі!» і завдяки якій можна потрапити не лише в інше місто, регіон, але навіть в іншу державу чи на інший континент.
«Для нас, вільних мандрівників, важливо бачити справжню живу країну, а не ту, яку «заготовили» для іноземців туристичні фірми, гіди чи екскурсоводи. Ми спілкуємося з місцевими людьми без перекладачів, їмо їх їжу, спимо в їхніх будинках, живемо їхнім побутом. Натомість вони нічого не просять. Це і є головним доказом того, що весь світ – велика сім'я – дружна і добра», – каже мандрівник.
У 19 років він створив Академію вільних подорожей. Тепер, як і в ті часи, її учасники їздять світом, незалежно від товщини свого гаманця. «Головне не те, що в тебе в кишені, а те, що в голові», – каже її президент. І з цим не посперечаєшся, бо формула дієва і перевірена майже 70-ма країнами світу.
Під одним дахом – увесь світ
«Чому б і ні?», – подумав Антон і створив щось на зразок тимчасового гуртожитку, в якому люди різних країн перетворюються на сусідів по спальних мішках. У будь-якому місті планети на два-три місяці наш герой орендує будинок, пожити в якому може кожен. Звідси й назва – «Дім для всіх». За свою гостинність господар не просить жодної копійки, лише – бути вихованими, дружними і не вживати спритного. Своїх тимчасових співмешканців Кротов величає «вільною комуною»: вони різношерсті, різнонаціональні, різнорелігійні, але всі мають слабкість до постійної зміни пейзажів за вікном. «Хочете вдаритися у світи – не відкладайте на потім, починайте цього року. Спочатку на невеликі відстані, поступово збільшуючи радіус. Майте терпіння і знайте, що все для життя можна знайти в кожному населеному пункті планети. Подорожі не лише дають більше, ніж протирання штанів у школах, інститутах чи будь-яких інших казенних домах, але й роблять нас добрішими. Після них ми сприймаємо оточуючих інакше: якщо комусь потрібен нічліг – кличемо до себе в гості, хтось просить їсти – ділимося обідом і т.д.», – розповідає Антон.
Бути поліглотом – добре, але для мандрів це не обов'язково. «Якщо ви знаєте мову, то країна для вас стає дешевшою, з'являється більше знайомих, тем для розмов і т.д. Але всіх мов все одно не вивчиш, тому для діалогу та розуміння переважно буває достатньо кількох міжнародних слів, жестів і т.д.», – знає з досвіду Антон. Сам він, окрім російської, володіє англійською, арабською та індонезійською.
«Гріх не спробувати «Практики вільних подорожей»
Подружжя хмельничан Богдана та Ані Місюренків почало подорожувати саме завдяки Кротову. «Починали ми два роки тому з України, поступово розширюючи географію. А вже минулої осені поїздили Росією, Грузією, Вірменією і Туреччиною. Забрало це 50 днів часу і кілька десятків гривень із гаманця. Одразу ж хочу розвіяти міф про небезпечність автостопа: якщо маєте голову на плечах, вас не поб'ють, не пограбують, не зґвалтують і т.д. З нами не сталося жодних неприємностей, єдине, що турецькі далекобійники пропонували продати дружину», – розповідає Богдан Місюренко, який планує найближчим часом податися у вільну мандрівку Європою. Ще одна хмельничанка Ірина Чорна прийшла на кротівську лекцію у компанії друзів. «Ми подорожуємо частенько, але поки що лише Україною. На автостоп досі не наважувалися, але після сьогоднішнього вечора гріх не спробувати. Спочатку проштудіюємо «Практику вільних подорожей», а потім почнемо експеримент. Мені, наприклад, хотілося б у такий спосіб дістатися Криму», – ділиться вона.
Автор Анастасія БОНДАР.