Повітряну кулю посадили просто на трасу Кам’янець-Тернопіль

Світ чутками повниться – і з 23 лютого 2011 року Кам’янець-Подільський гудів: в місто приїхала знімальна група програми «Без мандату», депутата-регіонала і колишнього голову Львівської ОДА Василя Горбаля поселили десь в передмісті Цибулівка. Де, в кого, які проблеми будуть вирішувати?
Як Горбаль затримав старт
Краще б гуділи про «Лютневі пригоди» — це традиційне змагання повітроплавців проходило у Кам’янці 24-26 лютого і зібрало п’ять екіпажів. Кам’янецький (пілот Юрій Аносов), два київських (пілоти Валентин Щенявський та Денис Володін) та два львівських (пілоти Петро Рибка на кулі «Карелія» і Анатолій Копча на кулі «Агарот»). Суддівство представляли секретар товариства шанувальників повітроплавання «Триглав», суддя міжнародної категорії Ігор Лобашов, президент Федерації повітроплавання України  Олександр Ніколаєнко і віце-президент В’ячеслав Гардашнік.
«Лютневі пригоди» — напевно, найекстремальніший повітроплавальний захід в Україні. Його обов’язкові супутники — подільське бездоріжжя, кучугури снігу, завірюхи і... пригоди. Справжні, чоловічі. Адже у змаганнях бере участь не тільки пілот. Є завдання й для водіїв машин супроводу, й для інших членів екіпажу. І, часом, завдання, ніяк із небом не пов’язані.
Львівський екіпаж Петра Рибки вже зі старту отримав велетенський годинник — приз за мужність. Машини супроводу – це виключно джипи, інакші на засніжені поля не заїдуть. Львів’ян підвів водій з Хмельницького – і у перший старт команда вирушила на старенькому легковому «пежо».
Вирушили й інші. Місце стартів визначити наперед неможливо: в повітроплаванні всім заправляють не судді, а погоди. На ранковому брифінгу визначились з точкою надування: на старому кам’янецькому аеродромі. Спортсмени розклали яскраві оболонки на снігах біля елеваторів «Нібулон» — і поглядали на щоглу, де все ще майорів червоний прапор. Червоний – це «стоп», почати надувати кулю можна тоді, коли його змінить зелене полотнище.
...Чекали годину. На морозі. Не те щоб нудьгували — на полі працювало п’ять знімальних груп, які то брали інтерв’ю в спортсменів, то змушували їх повторити процес приготування кулі до польоту ще раз — але вже з розказуванням про нього на камеру, і так по кілька дублів. Холод брав своє, багато хто нетерпляче поглядав на годинник. Нарешті, з-за старого кам’янецького аеропорту вигулькнула причина такої довгої затримки старту: ще одна знімальна група і герой міських чуток Василь Горбаль. (Напевно, йому пояснили, що літати на повітряній кулі – традиція жителів Цибулівки...). Його прикомандирували до аеростату кам’янецького депутата від фракції «Батьківщина» Юрія Аносова. Колега Юрія по фракції і член повітроплавального товариства «Триглав» Сергій Акімович віддавав пілоту накази перед стартом: «З тобою полетить депутат опозиційної нам політсили. Постарайся зробити так, щоб до приземлення він... (тут всі замовкли) вступив до партії «Батьківщина» Горбаль в «Батьківщину» не вступив.
Ліки від страху висоти
Біля ще двох куль переступали з ноги на ногу два юнака в камуфляжі. За доброю традицією, під час «Лютневих пригод» в небо піднімаються відмінники навчання і спорту Кам’янець-Подільського вій­сь­­ково-інженер­ного інститу­ту. Стимул, кращий за грамоти чи замітки у стінгазеті! Відмін­ником і навчання, і спорту виявився третьокурсник Дмитро Бондарович з Луцька. Військових-контрактників представляв Руслан Дармограй з Нової Ушиці.
З появою депутата прапор на щоглі вмить змінився на зелений – і далі все відбувалося в карколомному темпі. Запрацювали вентилятори, пальники почали заганяти у оболонки гаряче повітря. Кулі штовхались, м’яко налізаючи на сусідку, піднімаючись з землі. Одна за одною вони тихенько відривалися від землі — і швидко набирали висоту. Сто метрів, п’ятсот, кілометр...
Ні, літати на кулі зовсім не страшно. Пілот Галицького товариства повітроплавців Анатолій Копча взагалі вважає, що політ – найкращий засіб від страху висоти. Це неначе розглядати google.maps, тільки вживу. Ось цяточки десь внизу — з-за хмар і не розбереш, що там. А спустишся нижче — і бачиш будиночки, машини, перехожих, які часто привітно махають аеростату.
А от сідати посеред вкритого кучугурами поля — страшно. Не за себе, за машину супроводу. Її завдання підібрати екіпаж, куди б він не приземлився, навіть якщо це буде глибокий засніжений яр. Хто знає, що там під снігом... Оскільки у водіїв є завдання на швидкість, всі пілоти старались їм допомогти і посадити кулю якомога ближче до дороги. За правилами «Лютневих пригод», користуватись заасфальтованими шляхами заборонено, але пам’ятаючи про львівський «пижик», правило у перший день «Лютневих пригод» підкоригували. Цим коригуванням і скористався багаторазовий чемпіон України з повітроплавання Денис Володін. Відомий своїм ризиковим характером балуніст посадив кулю «Україна»... посеред траси Кам’янець-Подільський — Тернопіль, за кілька метрів від власної машини супроводу. Водії автобусів, які проїжджали велетенську оболонку, сміялись і кричали через вікна: «Ну ви екстремали!» «Ми — переможці!», — парирував Денис.
Випробування лісосмугою
Поруч стояв львівський «пижик», а за лісосмугою вже з’явилася куля «Карелія» Петра Рибки. Пан Петро мав дилему: або повторювати вкрай ризиковний трюк Дениса — і тоді не буде проблем з транспортуванням кулі до машини, або сідати в полі — і тоді доведеться на власних спинах транспортувати через лісосмугу балони з газом, кошик і важкенну (майже 300-кілограмову) повітряну оболонку. Рибка вибрав другий шлях. Здувати кулю допомагав Руслан Дармограй — добре мати військового у екіпажі. От і з’явився шанс дізнатися, як вибирали претендента серед контрактників. Руслан сміється: «Комдив на плацу оголосив: будуть польоти, бажаючі полетіти є? Не було. Тоді призначили мене!» Отакої. Люди платять чималеньку суму, щоб побачити світ з кошика кулі, а кам’янецьких контрактників туди ледь не силою ганяли.
Важко і довго «Карелія» добиралася до «пежо». Екіпаж А.Копчі теж ще не потрапив на фініш: хоч і сіли давно, і при дорозі, кулю «Агарот» ніяк не могла знайти машина супроводу. Тому на фінішній прямій обидві галицькі команди були останніми і отримали символічний приз на втіху: копчену рибку. Але це був тільки перший старт. Попереду ще кілька польотів — і завдання для усієї команди. Чоловіки змагалися з влучності стрільби з лука, гри в боулінг, провели командну естафету з плавання. Як і за польоти, за всі естафети та стрільби нараховувались бали: по 10 за перше місце, по 9 за друге — і по три за наступні. Щоправда, екіпаж Петра Рибки вибув із змагань з другого дня: холодна лісосмуга таки відомстила застудою.
В останній день змагань кулі злітали з центру мікрорайону «Жовтневий». Продавщиці з сусіднього ринку «Вікторія» кидали ятки з молоком і медом — і бігали подивитися на атракцію. Хоча кулі і Кам’янець єдині вже 11 років, побачити процес надування аеростатів доводилось не кожному. В цей день у небо з Денисом Володіним піднялися президент Федерації повітроплавання України О.Ніколаєнко та мер міста М.Сімашкевич. 
Переможцем цьогорічних «Лютневих пригод» став кам’янецький екіпаж. Другим був Валентин Щенявський (другого дня його джип так поспішав на фініш, що загубив у полі кулю з кошиком. Довелося шукати). Третє місце зайняв Анатолій Копча. Завершився захід посвятою пасажирів в повітроплавці. За традицією, для цього пілот, з яким летів новачок, підпалює йому кілька волосин, а далі кропить підпал шампанським. Під час цього символічного дійства віддається шана всім чотирьом стихіям: вогонь запальнички відправляє у повітря дим, новобранець повітроплавчої армії опускається на коліна, поближче до землі, ну, а за воду віддувається шляхетний шампан. Першим цю екзекуцію витерпів мер Кам’янця Михайло Сімашкевич. 


Ірина ПУСТИННІКОВА.