Отож нині особливо важливого значення набуває сімейне виховання дітей та підлітків. Адже саме від взаємин, що склалися в родині, залежить, як складеться подальша доля кожного з її менших членів.
Що ж впливає на успішність сімейного виховання?
Певну роль у сімейному вихованні відіграють матеріальні ресурси: прибуток на кожного члена сім’ї, витрати на виховання, продумане харчування, наявність у молодших персональної території в приміщенні, відповідного гардероба, ігор та іграшок, домашньої бібліотеки, періодичних видань, спортивних знарядь, аудіо- і відео- апаратури, комп’ютера, необхідних для задоволення різних інтересів предметів (музичних інструментів) тощо.
Дослідження естонського науковця М. Хейдметса показали, що “персональна” територія в приміщенні, тобто місце, яке дитина вважає своїм і яке визнають інші члени сім’ї, також відіграє важливу роль.
“Персональною” територією не обов’язково має бути окрема кімната, це може бути хоча б “куточок”, відгороджений або умовно-визначений: свій стіл, свій стілець, своє крісло перед телевізором та ін.
У сім’ях, в яких у дитини (особливо починаючи з віку 9-10 років) не було в квартирі “власного місця”, тобто об’єктів особистого контролю, взаємини між батьками і дітьми були більш конфліктними, ніж в сім’ях, де діти мали персональну територію. Більш того, дослідження показали, що наявність “власного місця” у членів сім’ї спонукає до спільної діяльності, а за його відсутності переважає індивідуальна.
Парадокс полягає в тому, що можливість за власним бажанням “сховатися” в своєму кутку стимулює прагнення до взаємодії.
Рівень освіти батьків також впливає на характер стосунків з дітьми. Дослідники схиляються до того, що чим вища освіта батьків, тим частіше вони застосовують методи емоційного покарання дітей, що включають в себе емоційне нехтування дитиною.
Батьки з більш низьким рівнем освіти частіше практикують фізичне покарання. Що з цього легше переносити дитині і що менше впливає на її наступний розвиток – залишається відкритим питанням.
Підвищення освіти і професійної активності батьків супроводжується прагненням до більш насиченого проведення дозвілля, збагачення і розвитку свого духовного світу, творчої діяльності, що також сприяє згуртуванню сім’ї, створює можливості для залучення дітей до культури. Зростає відповідальність батьків за виховання дітей, за кращу організацію сімейного і громадського життя.
Споконвіку вважалося, що повна сім’я, в якій турбуються про дитину, про її різнобічний розвиток і мати, і тато, - умова успішного виховання. І навпаки, в неповній сім’ї гарно виховати дитину дуже проблематично.
Проте, яка б сім’я не була, головне, щоб вона була гармонійною, тобто такою, в якій батьки і діти пов’язані взаєминами глибокого розуміння, довіри і любові.
Олена ГОМОНЮК, доктор педагогічних наук,
професор кафедри практичної психології та педагогіки ХНУ.