Художник Олег Демко: «Людина залишаючись собою, міняє вподобання – це природно»

 Проводить виставки власних робіт починаючи з 1996 року. Його роботи є в приватних колекціях у Європі, Росії, США. Також його твори є в Українському Фонді Культури м. Київ, Чернівецькому художньому музеї, КМЦ «Дзига» м. Львів, галереї « Pod Charnym Kotem» м. Краків.
В особистих колекціях Бориса Олійника, Олександра Розенбаума, Юлії Тимошенко, Валерія Пустовойтенка, Віктора Юрлова, Митрополита Київського та всієї України Української православної церкви (Московського патріархату)Володимира (Сабодана).

«Коли мені було два роки сталася перша зустріч з виразною критикою моєі творчості, гостюючи у бабусі, на берегах мальовничого Дністра, я частково відчував самотність і брак спілкування.
Іграшки початку 70-х років були невибагливі, отже, на мою думку, потребували вдосконалення.
Вдосконалювати надувного гусака та оленя я вирішив за допомогою патика та тієі «фарби», що була у великій кількості за сараєм біля курятника: «вохра», «марс оранжовий», «сієна» та подібні.
Першим глядачем була 15-літня тітка, не стримала реготу, проте бабця , зі словами "А-шобиш-тобі-добро-було!" дала ляпаса нижче спини і зібравши мої «твори» - мерщій до річки, відмивати...Сльози від покарання та тітчин сміх – це була суперечна характеристика першого живописного досвіду. І вона запам’яталася до нині.»
«Ми на межі Заходу та Сходу»
Лиш переступила поріг майстерні пана Олега, одразу моя сенсорна система активізувалась. Першим піддався атмосфері нюх – вловив тонкий аромат сходу – це звичне, як зізнався пан Олег, явище. За його словами, кожна аромаолія має свої властивості, тому потрібно використовувати відповідно випадку. Слух також зреагував на акорди, які притаманні тій частині світу, вони лунали із програвача, а вже зір завершив та зробив картину явною та зрозумілою – переді мною відкрилась експозиція речей, які, так чи інакше, символізують східну культуру та відповідні вчення.
Тож питання з’явилось само собою.
- Звідки така цікавість до Сходу і як давно вона у вас?

Уривок з статті. Повну версію читайте у журналі "Проскурівський телеграф" №28 від 11.07.2013.

Ярослава ФЕДОРАШ