Курйози, які трапляються на весіллях

Весілля – приємний та веселий захід, який запам’ято­вується на все життя не лише молодятам, але й гостям. Особливо, якщо на ньому трапляються різні кумедні випадки. Кілька таких курйозів “Проскурівський телеграф” зібрав серед хмельничан, аби розповісти нашим читачам.
Розповідає Світлана, колишня наречена:
“У день весілля (це було кілька місяців тому) моя мама приїхала з перукарні та схотіла попрасувати мені фату, бо вирішила, що вона трохи зім’ята. Як результат – величезна дірка на півфати. То, мабуть, був перший раз в житті, коли я так матюкалась вголос. До того всього, моя тітка вирішила допомогти мені підтягнути панчохи. Гарні такі були, з мереживом... І ненароком порвала їх своїм браслетом. Інших панчох нема, а молодий вже під вікнами. То ж поки тривав “викуп” нареченої, моя сестра бігала по кіосках у пошуках білих панчох. Тепер мені смішно це пригадувати, а от тоді було зовсім навпаки”.
До розмови приєднується подруга Світлани Марина, яка згадує, що під час її весілля фата зачепилася за паркан та впала, а зачіска почала злегка розлітатись. “Фата була довгою і її несла моя двоюрідна сестра. То їй аж зле стало, бо вона подумала, що сама відірвала фату. Правда, це перукарка погано її прикріпила. Звісно, фату успішно причепили, зачіску підправили, наче нічого й не сталося. Проте ми втратили трохи часу та нервів, поки все зробили. Зараз із посмішками про це згадуємо, коли збираємося з друзями та рідними”.
А от сестра нареченого Юрія, Ольга, пригадує, як під час шлюбу у церкві до молодої підійшов маленький племінник Дениско. І саме в той момент, як наречений пішов зі священиком за документами. У залі повна тиша, і тут Дениско голосно каже: “Мар’янко, що ти тут робиш і чого ти його чекаеш? Пішли вже додому”.
“Не смішний, але курйоз, вийшов зі мною минулого року, – розповідає фотооператор Віктор. – Треба було зняти розпис пари, а потім прогулянку. Все відбувалося в будній день, тому людей біля ЗАГСУ та в ньому було небагато. Так от, приходжу я на хвилин 20 раніше. Доходжу до ЗАГСУ, а там стоїть машина “швидкої”, куди на ношах заносять наречену, і застрибує наречений, і машина з сиреною щезає. Одразу у мене майнула думка, що клієнтів до лікарні забрали. Та виявилося, що це інша пара, і наречена була вагітна на останньому місяці. А оскільки надворі серпень – спекотно, от і стало їй дуже зле”.
“Після весілля їдемо додому. В машині нас семеро, я сиджу попереду в весільній сукні біля водія. Аж раптом нас зупиняє ДАІ. Водій виходить з машини, шукає права в білій сумочці своєї дівчини. Ми всі стомлені, спати хочемо. І тут виходжу я у весільній сукні з криком: “Пане даїшнику, в мене нині перша шлюбна ніч, совісті ви не маєте!!!”. То він навіть не став дивитися документи, а так нас відпустив!”, – пригадує Валентина Сергіївна.
“А у моїй практиці був такий випадок, коли наречений зник, – каже фотограф Сергій. – Наречена вже вбрана, чекає приїзду нареченого. Тут до дружки телефонує тато нареченого та каже, що вчора Вітя десь влаштовував парубоцьку вечірку, і його досі знайти не можуть. Проте просить не казати нареченій нічого, щоб та не нервувалася, поки його шукатимуть. Через деякий час він повідомляє: “Наш Вітя, нарешті, прийшов. Зараз ми його відмиємо, вдягнемо і привеземо”.
А був ще прикол. Я знімав весілля, де наречена була на кілька років старшою від ще зовсім юного нареченого. Та й красою не вирізнялася, але з великим животиком. Так от я зранку прийшов, всіх фотографую, в тому числі і наречену, а потім підходжу до її брата, який замовляв зйомку, і питаю: “Ну, все, приколи вже зняв. А тепер треба сфотографувати справжню наречену. Де вона?” Я подумав, що ця вагітна тітка – це переодягнений хлопець, якого випускають за звичаєм перед справжньою нареченою заради розваги. Звісно, довелося вибачатися та віджартовуватися. Тепер вже добре думаю, що і в кого запитувати”.
“А я була на весіллі брата. Нас розважала його мама – моя тітка Зоя. Вона зовсім без комплексів і з дуже гучним голосом, – розповідає Ірина Багрій. – Уявіть собі картину: стоїть молода пара за столом, приймає привітання від хрещеної, яка дуже хвилюється, затинається, то плаче, то говорить. Всі розчулені. І в цей момент заходить моя тітка з тарілочками хрону у зал і своїм шаленим голосом (як у Дженіс із серіалу “Друзі”) на весь зал під час промови виголошує: “Так, кому я тут мала хрЄн поставити?!!!” Всі полягали просто, такий регіт стояв! Вся та слізна промова зійшла нанівець, і ніхто вже на то не звертав уваги”.
Розповідає тамада Андрій Петрович:
“На одному весіллі проводили таку забаву: на команду людей видали котушку ниток, яку треба було протягнути через кожного (за одяг, поміж ґудзиками тощо). То одна дівчина так старалася, що пропустила котушку через пазуху і донизу, а наступний гравець підняв нитку, і сукня на ній просто стягнулася всередину й стала тоненькою смужкою на поясі. Довелося загортати її у піджак та розрізати у коридорі нитки, щоб розправити сукню. А ще на цьому ж весіллі у молодої під час запального танцю з корсету бюст вилетів. Гості довго сміялися у коридорі, пригадуючи цю сцену”.
До розмови приєднується фотооператор Дмитро, який часто працює разом з Андрієм:
“А ще, пам’ятаю, був такий випадок. Весілля взимку, всюди ожеледиця, особливо на сходах ресторану, в якому відбувалось весілля. Їх посипали піском, але він мало допоміг. Так от, дружка хотіла вкрасти наречену, яку пильнували всі, хто тільки міг. Та таки вдалося дружці довести наречену до дверей. Але тут десь взявся дружба. Щоб якось завадити, дружка намагається на сходах зупинити його. Проте, підсковзнувшись, вона починає хапати все, що потрапляє під руки, а під руки потрапили... штани дружби. Звісно, вони її не врятували. І картина вийшла така: сходи, мужики “на перекурі” витріщаються на дружку, що лежить перед дверима з задертим подолом і тягне донизу штани дружби, які той тягне на себе. Хоча його “сімейки” в горошок вже всі побачили, навіть на відео залишилось. Зате молода втекла”.
Хмельничанка Тамара Григорівна пригадує весілля ще за радянських часів. Тоді, каже, у ресторані у маленьких сільничках стояла гірчиця, та така пекуча, що сльози з очей котились. На вигляд вона була дуже схожа на мед. “І от хтось з гостей каже до своїх сусідів по столу: “Чого це меду ніхто не їсть?” Одна бабуся почула про мед, взяла та зачерпнула столову ложку того “меду”. Щойно вона поклала до рота цю ложку, як обличчя її кардинально змінилось. Але дітись нема куди – змушена була ту гірчицю проковтнути. Ну, а той дядько потім на її злісні докори легко викрутився, сказавши, що й сам не знав про те, що це не мед. Хоча насправді добре він все знав, просто пожартувати так хотів з гостями, аби розвеселити їх”.