Голова фермерського господарства на своїх працівників обманом оформив кредити

Село Велика Березна на Полонщині нічим не відрізняється від багатьох інших подібних сіл. Такі ж мешканці, і таке ж безробіття. Колишній голова колгоспу Микола Бурко створив фермерське господарство «Лан». Селянам доводилося працювати там за копійки, але відсутність роботи лякала ще більше. Все б нічого, якби Бурко не почав вимагати від селян оформлення кредитів.
“Я розрахуюся. Клянуся дітьми”
«Якось підходить до мене і каже, щоб взяти в кредит 20 тисяч гривень, - розповідає колишній працівник фермерського господарства Володимир Карплюк. - Я йому тверджу, що за мою зарплату у 500 гривень мені нічого не дадуть. А він мені: «То дай під заставу хату. А я зберу врожай, продам зерно, сою, ріпак і розрахуюся. Поверну відсотки, і кредит погашу. Тобі зарплату підніму. Дітьми клянуся. А як не даси, то вилетиш з роботи. Тільки дивись, жінці не кажи».
Власне, на цій розмові все і скінчилося. За словами Володимира Карплюка, він не надавав ніяких документів, не робив жодної довідки. Однак за кілька тижнів чоловіка викликали у Полонську філію «Приват-банку». Не зважаючи на те, що в хаті були приписані двоє неповнолітніх дітей, кредит таки видали під заставу.
«Та посадили мене в крісло і кажуть підпиши тут, підпиши тут, - продовжує Володимр Карплюк. - Тільки сторінки перегортають. Я ж не читав, що там написано. Вірив людині. Розписався, а мені Бурко каже: «Все, можеш іти». Я вийшов. Ніяких грошей на руки не отримував».
Сільські хати оцінили у 150-170 тисяч
Кредит був оформлений у 2008 році. Дружина про все дізналася роком пізніше, коли з банку почали приходити повідомлення про несплату відсотків.
«Чоловік взяв кредит на суму 153 тисячі гривень, - розповідає Наталя Карплюк. - Плюс відсотки. Голова сільради написала, що мої діти приписані в моєї матері, будинок повністю належить чоловікові. І сільську хату оцінили в 150 тисяч гривень. Та у Великій Березній будівлі ніколи стільки не коштували. Ну, вартує моя хата 20 тисяч, нехай 30 тисяч гривень, але ж не стільки».
Василь Савчук також працював на фермерському господарстві у Бурка. Власник пригрозив чоловікові звільненням. Як і з Карплюком, Савчук не надав жодних документів. І хоч хату будувала його дружина, за документами власником виявися він. І його хату оцінили у 175 тисяч гривень.
Колишній фермер гавкає у собачій будці
«З відсотками це нині вийшло 253 тисячі, - бідкається Валентина Савчук. - Коли жінки дізналася, вчинили крик. Пішли ми до Бурка. Спочатку він казав, що за все заплатить. А потім почав говорити з котиками. Або залізе в собачу будку і гавкає. Дурником прикидається».
70-літнього Сергія Гуменюка Бурко перестрів на дорозі. Так само наказав взяти кредит. Чоловік резонно відповів, що він пенсіонер, а за його зарплату у кілька сотень гривень, що йому на паперах платить Бурко (насправді «живих» грошей ніхто не отримував, давали зерном, або соляркою), ніхто кредиту не дасть.
«А він мені каже, що я тобі підніму зарплату. За кілька днів закликав мене до контори, і дає підписувати документи. Каже: «Будеш, діду, мати зарплату у кілька тисяч». Я сліпий. Взяв та й підписав. А виявилося, під свою хату взяв 140 тисяч кредиту. Я ніяких документів не здавав, навіть у банку не був. А нині разом з відсотками маю під 200 тисяч кредиту».
Кредити оформлялися і на будинки інвалідів, і на помешкання багатодітних сімей. У родині Степанових троє дітей. Найстаршому - сімнадцять, наймолодшій - 7 років.
«Та притиснув він мене капітально, - ледь не плачучи каже Олександр Степанов. - Я в нього робив ветеринарним фельдшером. Здох бичок. Вік звинуватив мене. Сказав, якщо не дасть під іпотеку хату, вижене з роботи. З нового урожаю обіцяв все виплатити. Наказав, аби я нічого не розповідав дружині».
“Мене банк з трьома дітьми виселяє на вулицю”
Минуло більше року, аж поки дружини не дізналися про кредити. Раніше вони не могли, оскільки Бурко наказав листоноші усі повідомлення про несплату відсотків відразу нести йому. Тож чоловіки свято вірили в те, що Бурко справно гасить кредит у 20-30 тисяч гривень (адже на словах йшлося саме про таку суму), а дружини взагалі ні про що не підозрювали. Дізналися лише тоді, коли банк замовними листами повідомив кредиторів про судові позови.
«Я 20 років проробила, і лишуся ні з чим, - крізь сльози каже Валентина Степанова. - Банк нас виселяє з хати. А куди подінуться діти? Нас викинуть на вулицю, як бомжів. Я без роботи, чоловік теж. Звідки ми візьмемо 100 тисяч? А ще відсотки. Єдиний заробіток - здаємо молоко. Цього вистачає, щоб дітей до школи одягнути, і на шматок хліба. Голова сільради у довідці вказала, що в чоловіка немає ні жінки, ні дітей. Хата належить тільки йому. Ми коли до неї прийшли, то сказали, що звернемося в прокуратуру. Дуже нас просила цього не робити, бо її посадять. Сказала, що найме для нас адвоката. Зібрала з кожної сім'ї, в котрої вже і так сотні тисяч кредитів, ще по 2 тисячі гривень. Більше півроку нас водила за ніс. А потом прийшла відписка, що у розгляді справи відмовлено. Як така людина після цього нам може в очі дивитися».
Усі підозрювані від коментарів відмовилися
Пославшись на погане самопочуття, голова сільради спілкуватися з журналістом відмовилася.
«Я себе погано почуваю, - каже голова Великоберезнянської сільської ради Ніна Дончук. - Я по цьому питанню нічого не можу пояснити».
Посадовець хотіла вийти, та дорогу їх перекрив роздратований натовп. Найбільше лютували жінки.
«Ніна, ти нащо написала, що мої діти живуть в мами”, - кричить одна з жінок.
«Те, що так вчинив Бурко, то його Бог покарає. Я не винна. А ви тут цирк робите”, - кричить у відповідь сільський голова».
Посадовець, проштовхуючись крізь натовп, виходить з сільради. Одразу ж комусь телефонує.
Бухгалтер колишнього фермерського підприємства, через котрого проходила вся документація, в тому ж числі і на кредити, також від коментарів відмовився.
Дружина Миколи Бурко каже, що її чоловік важко хворий і знаходиться у лікарні. Проте не каже в якій.
«Я перебуваю у лікарні, - в телефонній розмові каже Микола Бурко. - У психіатричній лікарні. В якому відділенні, я не знаю. У мене розлад особистості через хронічне захворювання судин головного мозку. У всьому винен бухгалтер».
Керуюча Полонським відділенням філії «Приватбанку» Майя Гордійчук також від спілкування відмовилася. Жінка каже, що служба безпеки заборонила давати коментарі.
«Кожен кредитор особисто отримував гроші. А кому вони їх віддали, банк відповідальності не несе. Банк хоче повернуте позичене. Немає коштів, підуть будинки, котрі під заставою”, - каже Майя Гордійчук.
Кримінальної справи не порушено донині
Розуміючи, що їх ошукали, і правди добитися важко, селяни найняли адвокатів. Ті з березня пишуть клопотання і різні інстанції. Жодного результату.
«Тут підробка на підробці, - розповідає юрист Володимир Ковальчук. - Довідки про зарплату липові. Виходить, що люди отримували 3-7 тисяч гривень заробітної плати. Довідки про склад сім'ї також не відповідають дійсності. А банк навіть не пересвідчився в платоспроможності клієнта. До того ж, люди кажуть, що деякі з них навіть не підписували у банку чекові ордери Я думаю, тут є злочинна змова Бурка, його головного бухгалтера, голови сільради та банківських працівників. Можливо, ще замішані працівники БТІ. Як нині можна оцінити звичайну сільську хату у 140 тисяч? А міліція донині не порішила кримінальної справи. Спочатку перевіряли і районна прокуратура, і районна міліція. Коли почали скаржитися в обласну прокуратуру, то з районної надійшла людям відповідь, що матеріали перевірки в обласній прокуратурі».
6 серпня з обласної прокуратури надійшла відповідь, що матеріали перевірки надано в обласне управління по боротьбі з організованою злочинністю (УБОЗ). 23 вересня юристи звернулися в УБОЗ з письмовою заявою поінформувати про хід розслідування. Відповіді немає донині.
P.S. Коли матеріал вже був написаний, стало відомо, що за фактом перевірки все ж таки порушена кримінальна справа за ст.191, ч.5 Кримінального кодексу України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Передбачає покарання до 12 років ув'язнення).