Вчора, 16 травня, в Хмельницькому попрощалися із 29-річним Героєм Віктором Марценюком, який 13 травня загинув на Харківському напрямку.
Віктор Дмитрович родом із села Котюржинці, що на Теофіпольщині. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він перебував за кордоном. Але повернувся, щоб стати на захист України.
«Я навчала його чотири роки, потім він пішов в іншу школу. Але, коли ми з ним зустрічалися, він завжди біг на зустріч, казав: «Ірино Володимирівно, я радий вас бачити», - у коментарі телеканалу «Місто» розповіла Ірина Михальчук, перша вчителька полеглого воїна. - Вже коли він був на війні, я теж зустрічалася з ним, коли приїжджав додому. Завжди хотів розповісти щось приємне, ніколи не говорив про сумне. Завжди був веселим, щирим».
«Віктор мене пораненого двічі виносив з поля бою. В те місце, де ми проходили службу, скинули з дрона гранату чи вога. Буквально пару хвилин – і він на всіх крилах, на всій швидкості прибіг. Мене завантажили, вивезли. Я пройшов лікування, повернувся знову. Вдруге я наступив на міну — знову хлопці винесли. Теж він дуже оперативно спрацював, що ніякого страху за себе. Він був справжнім чоловіком», — слова побратима з позивним «Псих» наводить «Суспільне Хмельницький».
Вдома на Віктора Марценюка чекали мати, дружина, донька та двоє старших братів. Але… 16 травня він навіки спочив на Алеї слави в Хмельницькому.
Вічна пам'ять Герою України! Співчуття рідним та близьким…