Суботнього ранку у хмельницькому парку імені Чекмана майоріли стяги українських бригад. Тут сьогодні відбувся забіг-нагадування про військовополонених та зниклих безвісти захисників України. Його влаштували рідні Героїв, волонтери та спортивна школа. Підтримати воїнів прийшли близько півтори сотні людей. Разом вони долали відстань в один кілометр.
«Колега побачила інформацію про захід у соціальних мережах. Каже, вихідний день, давай підемо. І сьогодні ми тут. Вважаю, що ми усі мусимо підтримувати і мусимо пам'ятати тих людей, які нас захищають. Які стоять за нас. За те, що ми сьогодні можемо жити і виховувати дітей» - каже учасниця забігу Людмила.
Захід організували родини військовополонених разом із волонтерами та спортивною школою. Фото: автора
Роздає картки учасника пробігу пані Неоніла - бабуся українського воїна, який вже два роки перебуває у російському полоні. Каже, що вікових рамок сьогодні для учасників немає. Реєструються всі: від молоді до людей старшого віку.
Перед пробігом усі пройшли реєстрацію й отримали картку учасника. Фото: автора
Підтримати Героїв прийшло близько півтори сотні людей. Фото: автора
Забіг організували до другої річниці виходу Маріупольського гарнізону у почесний полон, розповідає пані Таїса. Вона чекає на повернення з полону свого нареченого - військового з полку «Азов» Юрія. Востаннє обмін військовополонених Маріупольського гарнізону відбувся у лютому 2023, полку «Азов» - 6 травня 2023 року. Юрія не було у цих списках. Залишаються у полоні й нині ще близько двох тисяч захисників Маріуполя.
«Забіг організували, щоб вкотре нагадати суспільству, що гарнізон «Маріуполь» досі в полоні, що сьогодні йде війна і ця війна занадто жостока. У нас є багато безвісти зниклих захисників, захисників у полоні. Потрібно за них боротися. Гарнізон «Маріуполь» тримали оборону з перших днів повномасштабного вторгнення. 86 днів у повному оточенні. Без поставок боєкомплектів, продуктів харчування, медикаментів. Без можливості евакуювати поранених. Обіцянки, які їм давали про полон на три-чотири місяці не дотрималися. На сьогодні гарнізон «Маріуполь» вже перебуває в полоні два роки», - каже пані Таїса.
Пані Таїса чекає з полону нареченого два роки. Фото: автора
Під час боїв за Маріуполь військовій Анастасії Мельник, яка виношувала тоді під серцем дитину, вдалося евакуюватися. Нині вона - на пробігу-нагадуванні в Хмельницькому. Тут підтримує своїх побратимів-морпіхів.
«Вони стояли на обороні Маріуполя. Приймали бої у передмісті. Наразі обмінний процес проходить дуже важко. У 501 батальйоні більше ніж 250 хлопців зараз в полоні. Повернули 5 тіл, закатованими… Ми маємо докладати усіх зусиль, щоб захисники якнайшвидше повернулися звідти. Тож долучаємося до акції», - каже пані Анастасія.
Учасники прийшли з прапорами бригад, захисники яких перебувають в полоні. Фото: автора
Учасники пробігу долали відстань в один кілометр. Фото: автора
Ще одна учасниця забігу - Тетяна Демчук. Азовсталь обороняли двоє її синів: старший загинув, молодший потрапив в полон.
«Сьогодні рівно два роки, як мій молодший син у полоні. Він був у Оленівці. У бараці, який підірвали. Отримав серйозні поранення, але завдяки побратимам вижив. Його витягли звідти. З останнього обміну повернувся один полонений нацгвардієць, який сказав, що бачив сина у Горлівській колонії.Старший мій син загинув на Азовсталі. Я також жду тіло. На сьогодні, на жаль, ми не маємо останків і не маємо поховання. І також хочу нагадувати за загиблих наших воїнів, які залишаються на непідконтрольній території. Щоб була можливість повернення цих тіл і щоб була можливість похоронити їх», - ділиться пані Тетяна.
Читайте також: «З Україною в серці»: у Хмельницькому відкрили фотовиставку про білоруських Героїв