Про те, що у Хмельницькому обласному шкірно-венерологічному диспансері є свій міні-зоопарк, газеті «Є» розповіла хмельничанка, котра у справах відвідувала медзаклад. І хоч, як виявилося, тут усього один мешканець - кошлатий баран - погодьтеся, зустріти тварину на подвір'ї лікувальної установи, як мінімум, неочікувано. То навіщо ж шкірно-венерологічному диспансеру свій зоологічний куточок? Про це ми дізнавалися безпосередньо у медичному закладі.
На сифіліс щороку перевіряють тисячі хмельничан
Пухнастого Баранця усі кличуть Бодя. Щоправда, чужих він до себе не підпускає: одразу ховається у хлів. Справжнісінький красень іде тільки до рук медперсоналу.
Виявляється, барани тут живуть уже багато років. І аж ніяк не заради краси чи розваги. Ці милі тварини виконують почесну місію донорів. Як пояснила нам завідуюча централізованою серологічною лабораторією Хмельницького обласного шкірно-венерологічного диспансеру Жанна Сніцар, саме кров баранів допомагає лікарям виявити в людини таке складне венеричне захворювання, як сифіліс. Без неї у цій життєво важливій справі - аж ніяк не обійтися. Методика ця не нова: баранячі еритроцити є одними з інгредієнтів, за допомогою яких ставиться так звана реакція Вассермана, що входить в комплекс стандартних серологічних реакцій на сифіліс.
“У нашій лабораторії проводять близько 170 тисяч досліджень на рік, - розповідає Жанна Сніцар. - Переважна більшість з них - дослідження на сифіліс. Звісно, така кількість досліджень потребує своєчасного забезпечення необхідними реактивами у досить великій кількості, адже наше завдання і виявити хворих, і обстежити осіб, які контактували з хворими на сифіліс, і провести дослідження, щоб оцінити ефективність проведеного лікування. Для цього використовують кілька методів лабораторних досліджень: реакцію мікропріцепітації, комплекс стандартних серологічних реакцій, імуноферментний аналіз... І саме еритроцити крові барана в комплексі з іншими реагентами є своєрідним індикатором на наявність або відсутність сифілісу в людини при постановці реакції Вассермана”.
У лабораторії кажуть, що замінити свіжі еритроцити барана можливо, купуючи на підприємствах, котрі займаються їх консервуванням. Однак, це не дуже зручно, враховуючи невеликий термін придатності, можливі перерви в постачанні й високу ціну. А будь-яка перерва в постачанні: і сотні людей не зможуть отримати результатів необхідних аналізів.
“У нас централізована лабораторія - пояснює Жанна Сніцар. – Крім того, що ми проводимо дослідження для пацієнтів диспансеру, нам доставляють проби крові з різних медичних закладів обласного центру для обстеження вагітних, хворих з гінекологічних, неврологічних, психіатричних, хірургічних та інших стаціонарів. Щодня ми здійснюємо від двох до чотирьох сотень таких досліджень. Тож залишитися без реактивів ніяк не можемо”.
Найбільше Бодя полюбляє овочі та хліб
Кров у барана Боді беруть приблизно раз на три тижні (за інструкцією - не частіше одного разу на 10 днів). За раз – від ста до двохсот мілілітрів. Набирають кров з яремної вени через голку в стерильну ємність зі скляними бусами, потім консервують. Нині в диспансері підшуковують ще пару тварин, щоб брати кров у них по черзі. Хоча їхнє утримання - задоволення недешеве і вимагає відповідного фінансування: волохаті донори – на бюджетному забезпеченні.
“Барани-донори - звичайнісінькі, щоправда, наш Бодя — таки породистий. От тільки за віком мають бути молоді - від одного до п'яти років, - каже Жанна Сніцар. - Тваринки мають бути здорові, жваві. Раніше нам було значно простіше їх знайти, адже були колгоспи, які займалися їх розведенням. Нині ж доводиться шукати у приватних господарствах. От якраз плануємо придбати баранців в одному з таких господарств Хмельницького району. Тож скоро в Боді будуть сусіди”.
Баранців потрібно повноцінно годувати, щоб кров була придатною для проведення досліджень. Найбільше вони полюбляють овочі та хліб, а у теплу пору року - пастися у спеціально-відведеному дворі диспансеру - віварії. На зиму для них заготовляють вдосталь зерна та сіна, влітку — стежать за тим, щоб їм не було занадто спекотно, вчасно підстригають їм шерсть, щоб в спеку барани не втрачали апетит, бо це, може відбитися на якості крові. Тож у віварії має бути завжди свіжий корм та вода. І хоча штатного зоотехніка в диспансері немає, за тваринами доглядає спеціально призначений медперсонал.
“Колись у нас ще жили й морські свинки, кролики. Останніми роками їх уже не розводимо, - каже Жанна Василівна. - Їх кров також використовували для виявлення сифілісу. Проте, наука пішла вперед, і сьогодні у лабораторії для діагностики використовуються реактиви, виготовлені на спеціальних підприємствах”.
А от кров барана до цього часу — обов'язковий компонент досліджень на сифіліс. Тож, як би це не звучало символічно, Бодя один з тих рогатих, хто стоїть на сторожі подружньої вірності хмельничан.