Учора, 20 серпня, Хмельниччина прощалася із загиблими на війні Героями. В останню земну дорогу провели захисників у Ярмолинецькій, Новодунаєвецькій та Шепетівській громадах.
Шепетівка попрощалась із захисником Олександром Максимчуком.
Як повідомляють в Шепетівській міській раді, Олександр Миколайович був стрільцем-помічником гранатометника.
«Народився Олександр 17 березня 1983 року в місті Костопіль Рівненської області. Доля звела його з шепетівчанкою Тетяною. У 2008 році вони одружилися. Разом ростили та виховували двійко синів – Назарія та Кирила. У 2010 році Олександр закінчив Рівненський інститут слов'янознавства та отримав спеціальність «менеджер - економіст». Чоловік був відкритим до життя і людей, все робив з добром, щедрістю і турботою як до рідних, так і до знайомих, які зверталися за порадою чи допомогою. Завжди відповідально ставився до всього, за що брався, адже чесність і сумління крокували з ним по життю», - розповідають про життєвий шлях Героя в міській раді.
Працював Олександр в «ШепетівкаГаз» спочатку на посаді слюсара, а згодом - інженера з метрології. Друзі та родина пригадують, що Олександр дуже любив життя, людей, друзів, рідну землю. Він був людиною відкритого, доброго серця та щирої душі, патріотом, який так мріяв про мирне небо над Україною та щасливе дитинство для синів.
У січні 2024 Олександр був мобілізований на військову службу. Пройшовши навчання в Україні та за кордоном, вирушив на виконання завдання у зону бойових дій.
Загинув захисник поблизу міста Торецьк Донецької області.
Шепетівка попрощалась із захисником Олександром Максимчуком. Фото: Шепетівської міської ради
Скорботним стало 20 серпня і в Новодунаєвецькій громаді: прощалися з Героєм-захисником Олексієм Данилком.
Як повідомляють у Новодунаєвецькій селищній раді, Олексій загинув 15 серпня 2024 року в селі Невське Сватівського району Луганської області внаслідок мінометного обстрілу.
Олексій Данилко був жителем села Морозів. Народився захисник 29 березня 1984 року. Йому назавжди 40…
«До останнього свого подиху воїн був вірний присязі. Гіркота втрати не має меж для мами, брата, які досі не розуміють, що Олексій уже більше ніколи не зателефонує та не стане їм опорою в житті. Немає у світі тих слів, які могли б зарадити горю матері… Глибока шана та низький уклін Герою за самовіддану любов до України, за захист кожного з нас», - висловлюють слова співчуття у громаді родині загиблого.
У Новодунаєвецькій громаді прощалися з Героєм-захисником Олексієм Данилком. Фото: з фейсбук-сторінки Новодунаєвецької селищної ради
Ярмолинецька громада 20 серпня провела в останню земну дорогу загиблого воїна Василя Морозова.
Як повідомляють в Ярмолинецькій селищній раді, на фронті він був ще з 2018 року…
«Василь Морозов народився у Новому Селі на Ярмолинеччині. Хлопця ростила мама, був її єдиним сином. Тут пішов у місцеву школу. Після закінчення дев'ятирічки був зарахований у ліцеїсти Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Вже тоді, у юнацькі роки, Василь бачив шлях, яким хотів іти, – бути військовим. І він ним став. Одним із найкращих», - розповідають про Героя у громаді.
Вищу військову освіту юнак здобував у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного в м. Львові. У 2018 році завершив навчання в академії з відзнакою, отримавши офіцерське звання.
Ярмолинецька громада провела в останню земну дорогу загиблого воїна Василя Морозова. Фото: Ярмолинецької селищної ради
Того ж року Василь Морозов підписав контракт зі Збройними силами України. Служив у 10 окремій гірсько-штурмовій бригаді. Мав авторитет і довіру серед товаришів та вищого командування. Як учасник ООС захищав Україну від російського вторгнення на східних рубежах, у Луганській та Донецькій областях. У 10 ОГШБр був призначений на посаду начальника штабу.
«У лютому 2022 року військовослужбовець мав відпустку. Хоча щомиті був напоготові. Події 24 лютого, коли росія широким фронтом почала наступ на суверенну Україну, змусили капітана Василя Морозова перервати відпустку, щоб стати на захист України.
Київський напрямок. Харківський. Донецький. Тут точилися жорстокі бої, і наш земляк був серед українських оборонців. Улітку 2022 року Василя Морозова перевели у 24-ту окрему механізовану бригаду імені короля Данила. Нове місце служби і знову відповідальне призначення – заступник командира мотопіхотного батальйону.
У 2022 році 24 ОМБр брала участь у визволенні правобережжя України. Із важкими боями і болючими втратами.
12 вересня Василь зателефонував додому, знав, що його дзвінка завжди чекають. Коротка розмова, «все добре», - згадують у громаді.
З 13 вересня 2022 року воїн вважався безвісти зниклим на Херсонському напрямку. Фото: Ярмолинецької селищної ради
З 13 вересня 2022 року воїн вважався безвісти зниклим на Херсонському напрямку, окупованій військами рф території. В серці матері Олени теплилася надія, що син живий. Пізніше після визволення правобережжя України у листопаді того року на звільнені території відправилися пошукові групи на відпрацювання локацій. Родину Василя чекало ще одне випробування – проходження ДНК-експертизи. Ідентифікація тіл була тривалою. Лише 14 серпня 2024 року рідним військовослужбовця повідомили про підтвердження загибелі бійця 13 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу села Брускинське Херсонської області…
Капітанові Василеві Морозову назавжди залишиться 27 років... Місцем останнього спочинку полеглого захисника стала Алея слави на кладовищі Хмельницького.