Проте, лише перекинувшись кількома словами з начальником дільниці по догляду за парком імені Чекмана Василем Рачком та робітником по догляду за тваринами Володимиром Боровиком, побачивши, з якою щирою любов’ю тут ставляться до кожної тваринки, зрозуміла, що хмельницький зоокуточок - це місце, куди батьки просто зобов’язані водити своїх дітей. Тому що саме тут у їхніх малюків закладуться ази гуманності, доброти і милосердя.
Отож, головна дійова особа парку - ведмедиця Аліса. Її сумну історію знає, напевно, кожен хмельничанин. Проте, нагадаємо. У далекому 1998 році у Хмельницькому гастролював заїжджий цирк із Молдови, в якому, з-поміж інших артистів виступала п’ятирічна ведмедиця Аліса. Однак гастролі не вдалися, крім того, помер дресирувальник, єдиний, кого слухалася Аліса. Тож цирк поїхав геть, покинувши в холодному парку сліпу тварину. Коли ж про страждалицю в зимовому парку дізнався, до речі, з нашої газети, тодішній мер, нині покійний Михайло Чекман, Алісу забрали з клітки півтора на півтора метри, де вона могла лише повзати навкарачки, і створили гідні умови для проживання. А в 2003 році у неї з’явилась пара - здоровило Тімка.
Тімка. Зараз у них з Алісою шлюбний період, тому весь час, доки ми стояли під вольєром, Тимофій ласкаво обіймав свою подругу, притискав до себе і навіть… цілував! А в неділю взагалі потішив відвідувачів зоокуточка шаленим актом кохання.
Славик і Славко, два братики, названі на честь чемпіонату світу з футболу.
Народилися малюки якраз на Старий новий рік, 14 січня. Коли татко прокинувся і почав вештатися по клітці, малечу задля їхньої безпеки (аби татусь ними не пообідав) через дах витягнули з клітки. Зараз їх вигодовують із соски - дитячою сумішшю «Малятко» і манною кашею.
«Ви би подивилися, як спритно вони вилазять на дерева!, - каже Василь Рачок. - Якось вилізли, а тут оглядальник прийшов - годувати. Славко, як більш сміливий, побачивши пляшечку з молоком, швиденько зліз. Але сам не їсть, а стоїть під деревом і мекає (малюки справді видають звуки, схожі на мекання), кличе братика. І доки той не зліз, не їв».
До речі, раніше ведмежат можна було погладити, але Славко вже почав показувати зубки. Страшнувато.
Чорненька Ельза - атрибут контори. Впізнає лише машину начальника, вітає здалеку, чекаючи, що смачненьке перепаде їй сьогодні? «Спробуй, не принеси, - каже Василь Дмитрович, - скільки образ буде!».
Люх. Майже член колективу. Стереже господарство і, як і належить, ненавидить чужаків.
Гердочка, мама трьох чарівних малюків. У четвер хтось пригостив її отруєним гостинцем, і песика щодня возять на крапельницю до ветлікарні.
Сіренька киця без імені, живе разом з чотирма малюками в хатинці, де зберігає свої речі доглядальник. Кішечка настільки довіряє Василю Дмитровичу та робітнику по догляду за тваринами Володимиру Боровику, що зовсім не зреагувала, коли вони забрали усіх чотирьох для фотосесії на природі.
Щасливиця. Її, маленьку, покалічену, вимащену в мазуті, холодного осіннього дня підкинули в під’їзд, в якому живе Василь Дмитрович. Після тривалого лікування виросла отака красуня!
Пара лебедів. Висидівши п’ятеро зовсім не гидких каченят, вона відганяє усіх, хто наблизиться до їхнього потомства.
Красень-павич… бажає познайомитися. «Кров з носу - треба пару, - каже Василь Дмитрович. - Ми навіть готові купити, звичайно, за розумну ціну».
А поки що така краса пропадає даремно. Як розповідає доглядальник Володя, зранку, тільки-но він приходить на роботу, павич починає «тренуватися», розпускаючи і складаючи хвоста. Після чого сидить і чекає, доки біля клітки збереться побільше відвідувачів. Тоді виходить на середину вольєра і починає чванитися, розпустивши дивовижної краси хвіст, видаючи при цьому закличні звуки.
Коза і двоє козенят. Щороку малюків дарують, роздають у добрі руки. Вже й ці двоє шукають господарів. «Але не на м'ясо», - категоричний у своєму рішенні Василь Дмитрович.
Тато-нутрія. В даний момент мама з двома малюками займаються дайвінгом.
Дикі качки. Коли Василь Дмитрович заступив на посаду, в зоокуточку нараховувалось 8 диких качок. «Восени, коли похолодало, - розповідає він, - птахи знялися і полетіли. А весною повернулися, але було їх уже не 8, а 30».
Голубка - кроляча мама. Маму-крільчиху вона агресивно виганяє з клітки і весь день «бавить» кроленят. Щоб малюки мали змогу попити молока, оглядальник Володимир змушений щоразу витягати її з клітки, натомість посадивши туди налякану крільчиху.