У Маріуполі зареєстрували кілька випадків захворювання на холеру. Про те, що це за хвороба, як передається і як вберегтися від неї, ми попросили розповісти головного лікаря обласного центру здоров’я Людмилу НЕБЕСНУ.
– Людмило Федорівно, що це за хвороба?
– Холера – гостра кишкова інфекція, яка характеризується важким клінічним перебігом, високою смертністю і здатністю за короткий час уражати багатьох люднй на значній території. Це – типова
кишкова інфекція з фекально-оральним механізмом передачі. Особливість її полягає у тому, що вібріон краще, ніж збудники інших кишкових інфекцій, пристосувався до існування у воді.
– То можна зробити висновок, що холера, в основному, передається через воду?
– Так, водний шлях – основний для поширення холери. Варто пам’ятати, що роль питної води як основного чинника захворюваності в минулому, тепер відійшла на другий план, а основною причиною стала вода водойм у випадку їх забруднення стічними водами. Питома вага цього чинника складає 40 відсотків від загальної кількості виявлених шляхів передачі. Інфекція може передаватися також через молоко і молочні продукти, рибу домашнього приготування, а також через побутові контакти, якими, на відміну від інших кишкових інфекцій, дуже швидко холера передається від однієї людини до іншої. Хворий на типову форму холери за перші 4-5 днів виділяє у довкілля щодоби 10-20 і більше літрів випорожнень, які містять величезну кількість збудників хвороби. Такий хворий небезпечніший за простого носія. Однак типового хворого легше виявити та ізолювати, ніж носія, який упродовж тривалого часу (в середньому 10 днів) може виділяти збудник у довкілля, де вібріони нагромаджуються до так званої критичної маси, яка стає причиною зараження великої кількості людей. За даними, одержаними в Україні під час вивчення спалахів холери, що мали місце з 1970 по 1995 рік, перші місцеві випадки захворювання у населеному пункті виявляються через 10-15 днів після занесення туди хвороби. Світ пережив не одну епідемію холери. Холера відома у світі з давніх часів. Починаючи з 1817 року, у світі було сім епідемій холери, кожна з яких забрала життя сотень тисяч людей. В Україні спалахи захворювань спостерігалися, починаючи з 1970 року, але найпотужніші – у 1994, 1995 роках. І що небезпечно, збудник хвороби зберігається на нашій території. Існують невиявлені джерела інфекції, які можуть сприяти виникненню хвороби. Епідемії холери в Україні, зазвичай, зумовлюються критичним станом водопровідних та каналізаційних споруд.
– Які ознаки захворювання?
– Інкубаційний (прихований) період триває від кількох годин до п’яти діб. Найчастіше перші ознаки хвороби з’являються через дві-три доби після зараження. Захворювання починається
раптово. З’являються часті випорожнення кишківника. Хворі на холеру не скаржаться на біль чи спазми в животі, як це буває за інших кишкових інфекцій. Калові маси спершу мають кашкоподіб-
ний вигляд, згодом набувають водянистої консистенції без запаху і не містять домішок слизу і крові. Втрата рідини першого дня може досягати 10-15 літрів і більше, хворий худне, температура понижується до 35-34 градусів. Може потьмаритися свідомість. Іноді трапляються так звані блискавичні форми без проносу і блювання. При цьому хворий швидко помирає. Нерідко бувають і легкі форми холери, у хворого спостерігається лише розлад шлунка, і він швидко одужує.
Такі хворі, як правило, не звертаються до лікаря і тому уникають госпіталізації, складаючи велику небезпеку для оточуючих.
– Але ж є правила профілактики?
Вони дуже прості:
- мийте руки з милом перед приготуванням і прийомом їжі, після кожного відвідування туалету;
– пийте лише кип’ячену воду, яку варто підкислити лимоном, лимонною кислотою, столовим оцтом;
– ретельно промивайте проточною питною водою овочі, фрукти, виноград, кавуни та дині. Споліскуйте їх кип’яченою водою;
– м’ясо, рибу, молочні продукти піддавайте термічній обробці;
– дотримуйтеся чистоти вдома, на вулицях, у місцях громадського користування;
– посуд, іграшки час від часу варто ошпарювати окропом;
– не купуйте у приватних осіб рибу, виловлену в річках небезпечної зони, не купайтеся у такій річці;
– мити харчові продукти в річковій воді небезпечно;
– в разі розладу кишкового тракту (блювання, пронос) негайно звертайтеся до лікаря. Самолікування у такому випадку небезпечне, хвороба розвивається дуже швидко. Не відмовляйтеся від госпіталізації, якщо були в контакті з хворим або на цьому наполягає медпрацівник. ВООЗ рекомендує склад розчину, який можна виготовити вдома і вживати ще до приходу лікаря, щоб запобігти зневодненню організму (що стається через пронос та блювоту). Цей розчин може в буквальному розумінні слова зберегти життя хворому. В літрі питної води (кип’яченої, охолодженої) розчинити 3,5 грама столової солі, 2,5 грама питної соди і 40 грамів цукру. Можна ще взяти 1,5 грама хлористого калію. Пити невеличкими порціями: по чайній ложці кожні 4-5 хвилин протягом 4-5 годин. Дітям до двох років на добу потрібно 500 мілілітрів розчину, від двох до дев’яти років – 1000, старшим десяти років – 2000 мілілітрів.