Гаряча тема:
- Війна
Завжди цікаво побувати за лаштунками тих закладів, де зазвичай буваєш просто гостем. У Хмельницькому обласному художньому музеї бувати не доводилося ніколи, а випало потрапити одразу на роботу, якавидавалася творчою й багатообіцяючою. Хмизу в багаття цікавості додавало й те, що цей заклад позиціонує себе як єдиний в Українідержавний музей сучасного мистецтва. Судячи з музейних каталогів, колекція у фондах та музейних залах зберігається достойна – добре представлено український живопис кінця ХІХ та всього ХХ століття (особливо багатою виявилася колекція робіт часів третьої хвилі національного відродження – 1980-2000 роки),та хоча б однією роботою представлені і найсучасніші митці. Не музей – просто знахідка! Здивувало лиш, чому тут немає натовпу поціновувачів мистецтва? Більше того, чому деякі хмельничани навіть не підозрюють про його існування? Адже заклад розташований у самому центрі міста і навіть працює по суботах! Авжеж, не буває так, щоб мистецтвом цікавилися всі. Проте закладу явно бракує хорошого піару і молодої крові зі свіжими ідеями.Бо, хоч музей і носить титул сучасного, проте якраз із сучасними форматами і формами роботи в ньому не дуже складається. Та й та ж таки молода кров(як майбутні працівники, так і зацікавлена публіка) мала б бути – у Хмельницькому національному університеті є кафедра дизайну. Але студенти приходять до музею лиш тоді, коли відкривається виставка їхнього викладача (на відміну від музейників міста, які завжди ходять одне до одного – цікавляться, чим займаються колеги). Та й по закінченні університету випускники до музею не поспішають – відлякує низька зарплата (проблема не лише цього музею, а взагалі багатьох державних і комунальних закладів). А тих, кому робота в галузі мистецтва цінніша за гроші, очікує неабияке випробування непролазними хащами міністерської бюрократії. Обов’язковим щотижневим планам і звітам, до яких частенько додаються ще й позапланові, не...