Анатолій Ткачук: «Тривалість життя подолян має підвищитися мінімум на один рік»

Цей продукт, який нещодавно затвердила обласна рада, розробляли понад 120 людей, в тому числі експерти з Франції, Голландії, Естонії, Словенії та інших країн. Серед розробників значиться й наш земляк – експерт Європейського Союзу, директор інституту громадянського суспільства Анатолій Ткачук. Саме в нього «Є Поділля» і поцікавилося, чому нашу нову стратегію називають унікальною та з чим її, власне, «їсти».

- Анатолію Федоровичу, чи є подібні стратегії розвитку в інших областях України?

- Поки що немає. Це перша стратегія, побудована на інших засадах. Не радянських, а європейських. Нині в трьох регіонах є стратегії розвитку. В Криму, Вінницькій та Хмельницькій областях. У Криму, до прикладу, вона краща, ніж була до цього, але настільки все охоплює, що буде переведена на «ручний режим». Невпевнений, що вона якось допоможе кримчанам. Їм теж потрібна стратегія європейська.

- І чим вона допоможе нам?

- Коли почали її розробляти, ми вивчили майже все – від клімату до демографічної ситуації. Тоді побачили переваги області. Хмельниччина розташована в центрі п’ятимільйонного регіону, над яким не тисне місто «мільйонник». Київ далеко, і Львів далеко. Це, повірте, серйозна перевага. Ще один плюс – помірний клімат та витягнутість з півночі на південь, що дає можливість диверсифікувати ризики у сільському господарстві. Перевага Хмельниччини й в тому, що потужні райцентри розміщені по осях. У центрі - Хмельницький, на півночі – Шепетівка, на півдні – Кам’янець-Подільський, на заході – Волочиськ, на сході – Летичів. Хоча Летичів – «слабеньке» містечко, але є всі підстави для створення там власної мікроекономічної зони. Перевага області й в тому, що серед 27 регіонів країни, Хмельниччина у п’ятірці з найменшим екологічним навантаженням. Тобто, є багато можливостей для розвитку туристичної галузі. Ну, і ключовим моментом є те, що велика частка населення самозайняте, тобто не розраховує на державну підтримку. А це означає, що люди самі можуть допомогти області розвинути економіку.

- Плюсів багато, але в якому ж напрямку рухатися?

- Пріоритетом є все те, що не погіршує екологію.

- Ну, а що людям з того?

- Якщо реалізовувати стратегію, то гарантую: через два роки конкретні люди в конкретно визначеному місті відчують покращення. У нас же проблема в чому? В області майже півсотні різних програм і кожна «тягне» в свій бік. Тепер потрібно подивитися, наскільки вони відповідають стратегії розвитку. Погляньте, на Хмельниччині багато сільського населення з низьким рівнем доходів. Потрібно, щоб на селі більше заробляли. А як? Необхідно зробити так, щоб люди, які мешкають у селах, котрі розташовані поблизу міст, працювали на місто. Це не обов'язково створення нових робочих місць. Просто нехай на своїх городах вирощують ту продукцію, яка має попит у містах. І ми нічого нового не придумали - так робиться в усьому світі. Це замкнутий цикл – місто «працює» на село, а село – на місто. До прикладу, у Польщі є одне воєводство, яке дуже схоже за всіма показниками із Хмельницькою областю. Там регіональний валовий дохід на душу населення у 9 разів вищий, ніж на Хмельниччині. Заробітна плата у сільському господарстві на 15 відстоків вища, ніж у промисловості.

- За рахунок чого?

- Завдяки розуму! У Польщі на одного господарника припадає 8 гектарів землі, і один гектар дає 1150 доларів доходу. У нас 200 гектарів землі на одного виробника, а дохід – 200 доларів з гектара. Чому так? У нас 70 відсотків посівів – зерно, яке дає малу додану вартість, від якої залежить рівень життя. Якби ж ми це зерно не продали, а зробили з нього борошно, частину відправили б на крупу, ще частину на спирт, то додана вартість була б значно вищою. А похідна - значно вища заробітна плата. Тому стимулювати холдинги, які оброблять по 40 тисяч гектарів землі, немає сенсу. Бо це дохід однієї особи – власника фірми. Причому в області господарювання на землі віддано сааме таким холдингам. Краще нехай буде більше маленьких компаній, які ще можуть утримувати пару корів та овець, гумус від яких піде на поле. Уявіть, у нас в області в 1990 році на поля вивезли 12 мільйонів тонн гумусу, а в 2008 році – 57 тисяч! Тому при нинішніх підходах через 10 років землю взагалі підживлювати не будуть. А в тій же Польщі одна корова «обслуговує» 60 соток землі. Наша стратегія має визначальну лінію – довкілля, в якій написано, що впроваджувати потрібно те виробництво, яке мінімально шкодить екології. Тільки тоді в нас буде змога і працювати довго, і жити нормально.

- Хто це все має втілювати в життя?

- Вся громада області. Ми вже оголосили конкурс проектів, умови якого є на Інтернет-сайтах обласної ради, адміністрації та проекту ЄС «Підтримка сталого регіонального розвитку в Україні». Потім затвердимо переможців і почнеться, власне, їх реалізація. Думаю, що реалізовуватимемо з наступного року, бо в цьому вже не встигнемо. Джерела фінансування проектів мають бути різними. Частина коштів – з бюджету розвитку області, частина – субвенція з держбюджету, ще одне джерело – державний фонд регіонального розвитку, який мають створити. Ну, і кошти Європейського Союзу, якщо ми з ним не посваримося.

- Можливо, дещо провокаційне запитання, але... Чи є в стратегії розвитку аеропорт «Хмельницький», на який потрібно «викинути» щонайменше 200 мільйонів гривень?

- Обласний бюджет не може «потягнути» аеропорт. Тому потрібно його «позбутися». Як? Перший варіант – хтось забирає його за безцінь, щоб потім перепродати. Варіант другий – знайти реального інвестора, для якого це основний бізнес. Якщо взяти 5 областей, розташованих поруч із Хмельницькою, то якраз наш аеропорт має найкращу перспективу, бо він в центрі цих областей, тобто доступніший. Але він в поганому стані. У Вінниці, до прикладу, аеропорт набагато кращий, але ж йому «заважають» два київських аеропорти. У Тернополя теж шансів на майбутнє немає, бо поруч Львів. Чернівці – локальний аеродром, бо має погану доступність. Тому, думаю, Хмельницький має свою перевагу використати.

- Але кажуть, що знайти інвестора доволі важко.

- Потрібно зробити хороший інвестиційний проект. До прикладу, віддати аеропорт в оренду за одну гривню, але за умови, що інвестор за 5 років приведе його у порядок.

- І останнє. Уявімо ідеальну картину - якщо все буде робитися так, як того «вимагає» стратегія. Що буде з Хмельниччиною в 2020 році?

- У нас є декілька індикаторів, які після завершення наших планів мають показати, чи спрацювала стратегія. Це і демографічна ситуація, і рівень міграції, і тривалість життя, і рівень ВВП, і рейтингове місце серед інших областей. До прикладу, передбачаємо, що тривалість життя підвищиться на один рік. Хоча, цей показник, може бути набагато кращим.