ye-logo.v1.2

Хмельниччина у павутинні телехвиль

Історія 10141
Хмельницька телевежа – четверта за висотою  в Україні. Фото 1982 р.
Хмельницька телевежа – четверта за висотою в Україні. Фото 1982 р.

Перші кроки телебачення

Хоча принцип телебачення був теоретично розроблений ще наприкінці ХІХ століття, але перші у світі телевізійні трансляції вдалося здійснити лише у 1925 році у Англії та США, у 1931 році в Німеччині та СРСР. У найбільших містах Радянського Союзу, й зокрема в українських – Києві, Харкові та Одесі, були випробувані механічні телепередавачі, які могли пересилати за допомогою радіохвиль короткометражні телевізійні картинки. Регулярне телемовлення в СРСР розпочалося у 1939 році, коли запрацювали передавачі московського телецентру на Шаболовці: чотири рази на тиждень по дві години транслювались документальні фільми та кінохроніка. Правда, приймали ті сигнали лише у районі Москви, та й то на примітивні перші телевізори, яких на всю столицю було близько сотні. Найпоширенішим тоді був телевізор “Б-2”, який працював за оптико-механічною схемою як приставка до радіоприймача та мав екран розміром 3х4 см. Отож про справжній розвиток телебачення можна казати лише у повоєнні роки.
У 1946 році з телецентру Москви, у 1951 році – Харкова і Києва, розпочалось телемовлення за електронною системою з високою чіткістю зображення. Одночасно у СРСР розпочали серійне виробництво телевізорів “КВН-49”, які поступили у масовий продаж. Назва “КВН” складалась із перших літер конструкторів (Кенігсон, Варшавський, Ніколаєвський), коштував такий апарат 900 тодішніх рублів (кілька місячних зарплат), мав екран 14х10 см, був доволі простим у використанні, але не завжди надійним. Тому в народі “КВН” розшифровували дещо по-іншому – “Купив. Включив. Не працює”.
Новий крок у телемовленні стався у 1960 році, коли почався регулярний обмін телепрограмами між Москвою і Києвом. У 1967 році телецентри республіки стали приймати кольорові трансляції. З 1974 року Україна мала 2 телевізійні програми з роздільними союзними й республіканськими трансляціями, а з 1976 і третю програму для Києва і Київської області В Україні на середину 70-х діяло 14 телецентрів та 10 ретрансляційних станцій. Одна із станцій працювала у Хмельницькому.


Хмельниччина входить в телепростір
У 1951 році, коли почав працювати телецентр у Києві, деякі північні райони нашої області отримали змогу приймати телесигнал. Для цього, крім придбання телевізора, потрібно було встановлювати височенну антену (до 30-40 м!!!). Безумовно, пересічним громадянам зробите таке було майже неможливо. Тому, телевізори стали спочатку з’являтись передусім на підприємствах та в установах. Одним із найперших прийом телесигналу влаштували на паперовому комбінаті у Понінці Полонського району. Дирекція та профспілкова організація підприємства у липні 1953 року для своїх робітників придбала телевізор, який встановили у робітничому клубі. Інженери комбінату поруч з клубом спорудили 30-метрову металеву антену, й вже з серпня місяця, після зміни, у клубі щоденно збиралися робітники, аби побачити телепередачі з Києва. Приклад понінківських робітників наслідували самодіяльні радіоклубівці фарфорового заводу в Полонному, яким теж вдалося налагодити прийом телепередач.
У центральних та західних районах області була можливість за допомогою 40-метрової антени приймати сигнал зі Львова. У Хмельницькому до телемовлення у 50-х роках, крім підприємств, приєдналось чимало радіоаматорів. Як повідомляло у 1959 році “Радянське Поділля”: “Телебачення як один із засобів ідейного і культурного виховання широко входить у повсякденний побут радянських людей. Тому і не дивно, що телебаченням широко займаються тисячі наших радіолюбителів, особливо тих, які живуть на віддалі від телевізійних станцій. Є такі і в Хмельницькому – Остапчук, Добронос, Рижий, Паршин, Негода і багато інших приймають телепередачі зі Львова. Але для широкого впровадження телебачення в маси, для забезпечення телебаченням населення нашої та сусідньої Тернопільської області перспективним планом передбачено будівництво потужного ретранслятора у Волочиську. Але це майбутнє, а нині є більш реальна перспектива. В 1960 році мало початися будівництво ретранслятора у Вінниці, з введенням якого в дію з’явиться можливість приймати передачі в багатьох районах нашої області”.
Будівництво телеретранслятора у Вінниці було закінчене у 1963 році, що надало змогу в радіусі 120-125 км налагодити гарантований прийом телепередач. Таким чином, без спорудження громіздких антен, отримали можливість користуватися телебаченням більшість східних та центральних районів нашої області, включаючи обласний центр.
30 жовтня 1963 року в обласній газеті “Радянське Поділля” вперше була опублікована програма телепередач.


Росли вежі на Поділлі
Для забезпечення стабільного телесигналу на всій території області, від середини 60-х років було прокладено релейну лінію Хмельницький-Волочиськ-Тернопіль. Вона включала 80-
метрові телевежі з потужними та середніми передавачами у згаданих містах, що надало можливість ретранслювати сигнал як із Києва, так й зі Львова. У 1966 році був встановлений телеретранслятор у Кам’янці-Подільському – на вулиці Загородній (нині проспект Грушевського), висотою 83,5 м (став найвищою спорудою області). У мешканців міста на той час було вже понад 300 телевізорів, але оскільки передачі приймали з Чернівців, зображення на екранах було невиразне. З введенням в дію кам’янецького ретранслятора зробило телебачення досяжним не лише для мешканців міста, а й району. Згодом, була споруджена телевежа у Солобківцях Ярмолинецького району, що дозволило створити релейну магістраль Хмельницький – Солобківці – Кам’янець-Подільський з подальшим розвитком на Чемерівці та Городок.
Новий виток розвитку телемовлення випав на початок 80-х років. Розповсюдження у СРСР багатопрограмного телебачення на дециметрових хвилях вимагало будівництва ще більш потужних радіотелевізійних станцій. У 1978 році в Хмельницькому, поруч зі старим ретранслятором, розпочалось будівництво нової телевежі. До робіт залучили навіть спеціалістів з Чехословаччини, які встановлювали телеапаратуру у технічному приміщенні. Через два роки будівництва, коли “зріст” суцільнометалевого корпусу телевежі склав
180 м, на нього установили 28-метрову антену. Таким чином, загальна висота телевежі становила 208 метрів! До теперішнього дня вежа в Хмельницькому є найвищою спорудою області. Додамо, що нині вона є четвертою за висотою в Україні серед вільностоячих (тобто, без підтримуючих дротів) телерадіовеж. Найвища – Київська (385 м), за нею йдуть – Харківська (242 м), Мелітопольська (226 м) й наша.
 

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую