Історія одного гобелену, який створювали для канадців, а милуються у Славуті

Гобелен з написом „І буде син і буде мати і будуть люди на землі” – один з тих експонатів, які одразу вихоплює погляд з-поміж інших. Він вражаючих розмірів: довжина полотна сім метрів 60 сантиметрів, а ширина – два з половиною метри. Виткали його місцеві майстри.

„Гобелен, який нині відвідувачі можуть побачити в експозиції музею, один з чотирьох таких полотнищ, витканих на Славутській суконній фабриці, – розповідає місцевий краєзнавець Станіслав Ковальчук. – Їх автор – наш земляк, відомий архітектор Анатолій Ігнащенко”.

Ескіз полотна, яке має назву „Козак Мамай” (в деяких джерелах згадується як „Чумацький шлях”) митець створив спеціально для музею Івана Франка в Канаді.

„Гобелен взялися виткати славутські сукнярі, – каже Станіслав Ковальчук. – Для цього на фабриці навіть розробили спеціальну програму на перфокартах. Виткали тоді чотири примірники цього гобелену. Один з них заради експерименту пропустили через чесальну машину і він, на жаль, зіпсувався. Тож залишилося всього три полотна”.

Як відомо, один „Козак Мамай” помандрував до Канади, іншого – подарували славутському музею, а третє полотно залишилося прикрашати стіни суконної фабрики.

Згодом Ігнащенко випросив музейне полотно на виставку до Італії. Звідти, „Мамай” до Славути так і не повернувся, а залишився у Києві в майстерні архітектора. Але сукнярі не поскупилися, і віддали до місцевого музею свій гобелен. З того часу ним можна милуватися, відвідуючи заклад.

„Наш „Мамай” трішки коротший, ніж два інші полотна, але має той самий зміст, – каже Станіслав Францович. – Цей експонат – справжній витвір мистецтва місцевих сукнярів. На жаль, фабрика в 2013 році припинила свою роботу. Заснована в 1795-го, вона проіснувала 217 років. Останні вироби, які тут виготовляли, – вовняні ковдри для користування в потягах. Цікаво, що частина суконної фабрики була розміщена на території оборонного замку, який свого часу існував на цій території”.