Загадки Летичева: де насправді похований Кармелюк?

Мабуть, немає серед подолян таких, хто б хоч раз не чув про Устима Кармелюка. Ватажок селянських повстань на Поділлі, народний месник, розбійник, український Робін Гуд… Як тільки його не називають. Понад два десятки років він був для панів грозою, і порятунком для бідних селян. Це про нього казали: панів карає, а бідним допомагає, від багатих бере, а бідним дає… Долав пішки тисячі кілометрів, втікаючи з заслань… Невловимий, дуже розумний, освічений, знав російську, польську, молдавську і єврейську мови, Кармелюк став національним героєм, керівником повстанського руху на Поділлі у 1813–1835 роках. Хмельниччина і досі береже згадки про народного месника.

Похований у Летичеві

Летичівщина багата на спогади про Кармелюка. Неподалік Головчинець є кармалюкові печери, кармалюкове крісло є в Кудинцях. В Летичеві, поруч з вцілілою баштою замку височить кремезна фігура народного месника, встановлена у 1974. Приблизно тоді ж, на околиці місцевого цвинтаря, спорудили пам’ятник і на могилі Кармалюка. Попри суперечки істориків, похований, кажуть летичівчани, він саме тут і називають його не інакше, як «Людиною, яка боролася за волю».

«Над тілом вбитого Кармелюка шляхтичі не втрачали нагоди познущатися, - розповідає летичівчанин Олександр Змієвський дорогою до місця поховання народного месника. – Мертвого, возили на возах довколишніми селами, щоб залякати селян. А потім викинули його тіло на узбіччі кладовища в рові, яким був обкопаний цвинтар. Там і прикопали землею. Люди добре запам’ятали це місце. Уже десь в 70-х роках минулого століття тут, на могилі, Кармелюкові спорудили пам’ятник».

Втім, проїжджаючи Летичевом, туристи частіше зупиняються поруч з височенною скульптурною композицією, на якій народний месник рве кайдани. Про те, що він похований саме тут, каже і "Вікіпедія", й більшість інтернет-ресурсів. Тож подорожні нечасто навідуються до самої могили Кармелюка, що знаходиться у містечку на старому цвинтарі…

5-метровий пам'ятник Кармелюку в Летичеві встановили в 1974-му. Фото: mapio.net

Багатим – трон із золота, бідним – з каменю

Кудинці – одне з багатьох летичівських сіл, овіяних легендами про подвиги народного месника Кармелюка. І хоч багато сучасників нині називають його звичайнісіньким розбійником, кудинчани вважають Устима справжнім героєм і пишаються тим, що урочище “Кармелюкове крісло” знаходиться саме поруч з їхнім селом. Втім, “Кармелюкове крісло” – це не лише назва урочища - крісло існує насправді, і з усього видно, що воно не рукотворне.

Заглиблення у скалі, яке називають Кармелюковим кріслом.

Скоріш за все, цей виямок у гранітній скелі, схожий на крісло, вимила вода, а Кармелюк його собі облюбував і зробив з нього щось на зразок трону. За переказами, тут, понад Бугом, проходив єдиний шлях, котрим панські вози прямували на ярмарок до Новокостянтинова. І саме тут, напівдорозі в урочищі, їх зустрічав Устим разом зі своєю ватагою і, як розповідають кудинчани, казав панам “добрий день”. Устим дуже вдало вибрав місце: обабіч дороги височать скелі, з іншого боку кам’янисті пороги річки. Так що втікати панам було нікуди. Тієї дороги вже давно немає. Нині, щоб дістатися до Кармелюкового крісла, доведеться річку долати вбрід – через кам’янистий поріг.