ye-logo.v1.2
21 Квітня, 2019

Вовкулаки на Поділлі: які таємниці приховує болохівський срібний браслет

Ірина ОЛІЙНИК Історія 1765

Підписатися на канал "Є" в Youtube

Зображення звіра на одній зі знахідок викликає чимало версій в дослідників.

Цього року Хмельницький обласний краєзнавчий музей святкує 90-річчя з часу заснування. Тож науковці вже готують ювілейне видання, до якого увійдуть наукові статті про одні з найцінніших та найдивовижніших речей - старожитності музею, які зберігаються у фондах. Будуть у цьому виданні й статті про болохівські скарби, знайдені на Деражнянщині, які представлені у музеї колекцією стародавніх прикрас. А серед них - унікальний срібний браслет ХІІ століття із зображенням… вовкулаки.

Як зазначають музейники, колекція болохівських скарбів, які зберігаються в Хмельницькому обласному краєзнавчому музеї, передусім може розповісти не лише про те, які прикраси носили наші предки, а й про місцеві вірування, легенди, тотеми.

Переважна частина болохівських скарбів – вироби зі срібла.

«На ХІІ-ХІІІ століття майже на кожному місці, де коли існувало давньоруське місто, археологи мають шанси натрапити не лише на залишки будівель, а й, серед іншого, на прикраси. Власне, так було і з болохівськими скарбами, про які поголос іде вже давно, і частина з яких нині представлена унікальною колекцією в музеї», - розповідає Сергій Демидко, завідувач науково-методичним відділом Хмельницького обласного краєзнавчого музею.

Знахідку цих прикрас (серед них підвіски, колти, гривні, браслети-наручі, перстні…) виявив вчений-археолог Василь Якубовський у 70-х роках минулого століття неподалік села Городище Деражнянського району. Натрапив на них на одному з городищ ХІІ-ХІІІ століть.

Для виготовлення колтів візантійського типу використовувалася позолота та складна техніка перегородчастої емалі.

«Переважна частина болохівських скарбів – вироби зі срібла. Їх знаходять на місцях жител, які горіли під час облоги. Бо, як відомо, практично усі болохівські міста були знищені під час походів Данила Галицького. Чимось особливим ці прикраси від прикрас того періоду з інших місцевостей не вирізняються. Усі вони мають загальноруський характер. Забраження різноманітні – орнаменти, птахи, роги достатку, пророслі зернята... На багатьох давньоруських прикрасах є навіть поєднання язичницьких та християнських символів, адже це був саме період переходу до нової релігії. У процесі виготовлення використовувалася різна техніка: і гравіювання, і чернення, напаювання срібного дроту – скань, зернь – маленькі срібні зернятка з орнаментами. Особливо гарні колти – жіночі прикраси, які кріпилися до головного убору. Серед них є колти візантійського типу та київського. Зазвичай, по колу колти візантійського типу були оточені перлинами, але як правило, під час знахідок вони на прикрасах вже відсутні. Для виготовлення таких прикрас використовувалася позолота та складна техніка перегородчастої емалі. Колти київського типу - дещо пізнішого періоду, круглі, усередині порожні. Копіюючи перлисті візантійські колти, прикраси київського типу умільці прикрашали срібними кульками. На них уже немає позолоти, але є гравіювання та чернь», - розповідає Сергій Демидко.

Колти київського типу - дещо пізнішого періоду, круглі, усередині порожні.

Але особливою знахідкою серед прикрас того скарбу для археологів став широкий пластинчастий браслет. На відміну від більшості орнаментованих браслетів, на які натрапляли науковці, він містить вирізьблені сцени.

«Цікаво, що стулки цього браслета прикрашені не геометричним орнаментом, а п’ятьма гравірованими композиціями з зображень людей, звірів та птахів. Одна зі сцен – це танець скомороха зі звіром», - додає науковець.
І саме зображення звіра, а саме вовка, що стоїть на передніх лапах перед людиною, викликає чимало версій в дослідників.

Тулуб звіра перетинають дві риски – стилізоване зображення паса, яку трактують як деталь вовкулаки.

«Цю сцену трактують як виступ скомороха з дресированою твариною. Але… Є цікава одна деталь: якщо тут зображено дресированого звіра, то у нього мав би бути нашийник. Але на тварині, зображеній на браслеті, його нема. Натомість тулуб звіра перетинають дві риски – стилізоване зображення паса. І саме тут виникають питання, які породжують нові здогадки. Бо до чого ж тут пас? Відповідь може ховатися у фольклорі як українському, так і в переказах зі східної Європи. Зокрема, легенд про вовкулаків або вервольфів – людей, здатних перевертатись на вовків. У німецьких переказах про вовкулак, скажімо, зустрічається одна деталь: у людини, яка перетворюється на вовка, увесь одяг стає хутром. Залишається лише єдина деталь – це пас. За легендою, якщо жінка зніме з вовка цей пас, то він ніколи вже на людину не обернеться…», - розповідає Сергій Демидко.

Здавалося б, яке відношення це має до нашої території? Відповідь, каже пан Сергій, очевидна: браслет знайдено на на території, де спостерігається велика концентрація томонімів, похідних від слова «вовк». Тож цілком можливо, що в давнину у цих краях населення сповідувало культ саме вовка та вірило в існування вовкулак.

Сергій Демидко каже, що браслет знайдено на на території, де спостерігається велика концентрація томонімів, похідних від слова «вовк».

«У межах Верхнього Побужжя ми знаходимо чимало топонімів, похідних від слова “вовк”: річка Вовк, у неї є притока річка Вовчок, ще одна однойменна притока, вже річки Ушиці, що протікає в тому ж районі, населені пункти Вовковинці, Вищі та Нижні Вовківці, у багатьох селах багато урочищ, які йменують «Вовчими горами», серед них найвідоміші – у Чорному Острові та Пашківцях. Заради цікавості я перевіряв, і такого подібного скупчення назв, пов’язаних з вовком, на території України більше не спостерігається. Тож гіпотеза напрошується сама собою: цей браслет місцевого виробництва, і маємо сміливість припустити, що майстер-ювелір у даній композиції відобразив один з сюжетів місцевих легенд саме про вовків-перевертнів», - пояснює Сергій Демидко.

Читайте новини на нашому Телеграмі

Коментарі:

До теми

Популярні новини

Останні оголошення

Останні фото та відео

Актуальна рубрика: Все для свята