На початку ХХ століття в Кам'янці-Подільському з'явилася «славутинка» - приватна жіноча гімназія Степаниди Славутинської. Степанида Панасівна була випускницею історико-філологічного відділення Вищих жіночих курсів у Києві. На той час для жінки це була дуже висока освіта. Заняття в новому закладі розпочалося 14 вересня 1901 року. Спочатку це було училище, з 1903 року прогімназія. І тільки за розпорядженням міністра народної освіти від 13 червня 1905 року заклад набув статусу повної жіночої гімназії.
Гімназія розташовувалася на Новому плані - в триповерховому будинку, прикрашеному наріжною баштою із флюгером. За оренду приміщення доводилося платити 1500 карбованців за рік. Вік гімназисток був від 9 до 20 років. Плата за навчання становила від 60 до 100 карбованців. Заклад, заснований і очолюваний Степанидою Славутинською, проіснував 20 років.
Сьогодні в місті пам’ять про гімназію Славутинської бережуть два навчальні заклади: п’ята школа, яка з 1921 року стала прямою спадкоємицею «Славутинки», та школа-інтернат, розташована в колишньому будинку гімназії Славутинської на розі сучасних вулиць Лесі Українки та Гагенмейстера.
На початку ХХ століття в Кам'янці-Подільському з'явилася «славутинка» - приватна жіноча гімназія Степаниди Славутинської. Фото: slavutynka.osvitakp.in.ua
За даними літописів, навесні 1393 литовський князь Вітовт пішов на Поділля походом. Князь Федір Коріятович покликав на допомогу угорських князів та волохів, а сам виїхав до Угорщини, певне, за новою допомогою. Вітовт за час відсутності Федора Коріятовича восени 1393 взяв подільські «городи», як пишуть в літописах, та поставив своїх старост. За даними русько-литовського літопису, після того, як Вітовт захопив Поділля, князь литовський Ягайло попросив ці землі собі. Вітовт продав західну частину (Кам'янець, Смотрич, Скалу, Бакоту, Червоногрод та ін.) за 40 тисяч кіп, а східну залишив собі. Грамотою від 13 червня 1395 Ягайло надав Західне Поділля «на вічність» краківському воєводі Спиткові Мельштинському, а Вінницю, Меджибіж та Бозьк (Божськ) залишив собі.
Починаючи з 1787 року 13 червня до Городка з'їжджаються тисячі паломників з усієї України та з-за кордону, аби помолитись Чудотворній іконі Святого Антонія Падуанського. Взагалі ікона відома близько 400 років. З 1787 вона перебуває в костелі Святого Станіслава в Городку (Городоцький район, Хмельницька область). Спочатку вона знаходилася в Кам’янці-Подільському, однак турки і татари, переконавшись у чудотворних властивостях ікони й перелякавшись її сили, змусили вивезти її до Городка. Тут її також чекала нелегка доля, ікону не раз переховували за часів радянської влади, а в період незалежності її відреставрували. Про дива, які ставалися після молитов перед іконою, прихожани розповідають священикам, а також занотовують у спеціальну книгу.
13 червня в Городку відзначають день пам'ять Святого Антонія. Фото: з архіву
Цього дня у 2014 році в Хмельницькому пройшла хода на честь пам'яті священнослужителів, репресованих комуністичним режимом в Україні. У заході взяли участь близько 200 осіб, серед яких були студенти, правоохоронці, духівництво, небайдужі хмельничани та активісти з Ярмолинець і Волочиська.
13 червня 2015 року у зоні АТО, поблизу Попасної при виконанні військового завдання загинув 37-річний Олег Рибачок. Військовий родом з селища Понінка, Полонського району, був мобілізований 14 серпня 2014 року. Служив у 54-й бригаді військової частини 2970 механіком-водієм танку.
13 червня 2019 року сайт «Є» писав про те, що в Кам'янці-Подільському відновлюють ганок, де Петлюра приймав парад військ УНР. Місце розташування ганку – приміщення Казенної палати, що на площі Вірменський ринок. Ганок є свідком багатьох історичних подій, зокрема прийому головним отаманом Директорії Симоном Петлюрою параду військ УНР, які відправлялися на фронт. Він є одним із небагатьох витворів художнього литва, які збереглися в місті.
13 червня 2019 року сайт «Є» писав про те, що в Кам'янці-Подільському відновлюють ганок, де Петлюра приймав парад військ УНР.