ye-logo.v1.2
23 Вересня, 2020

Цей день в історії Хмельниччини: 15 серпня

Історія 1615
15 серпня 464 роки тому розпочато роботу з написання Пересопницького Євангелія
15 серпня 464 роки тому розпочато роботу з написання Пересопницького Євангелія. Фото: uateka.com

Про події краю, які стали історією.

15 серпня 464 роки тому розпочато роботу з написання Пересопницького Євангелія. Згідно з історичними даними, роботу над створенням рукописної пам'ятки почав писець Михайло Васілієвич 15 серпня 1556 року у Заславі (нині Ізяслав Хмельницької області), а завершена вона була 29 серпня 1561 року в Пересопницькому монастирі (с. Пересопниця Рівненської області).

Пересопницьке Євангеліє один із перших українських перекладів канонічного тексту Четверо євангелія. Написане воно староукраїнською писемною мовою. Усе, що відомо дотепер про цю пам’ятку, почерпнуто переважно з її тексту – із записів післямови та у кінці окремих частин. Зокрема, відомо що фундувала працю над рукописом дружина князя Кузьми Івановича Заславського Анастасія Юріївна, яка походила з роду Гольшанських. Від часу свого завершення пам'ятка зберігалася у Пересопницькому монастирі, від 1799 року в архіві бібліотеки Переяславської семінарії. 1919 року пам'ятку було передано до Центрального пролетарського музею Полтавщини, а 1940 року — до новоствореного Художнього музею. 1941 року, разом із цінностями музею, пам'ятка була евакуйована на Схід. По війні вона була передана до заповідника «Києво-Печерська лавра». Від 24 грудня 1947 року — у відділі (тепер інституті) рукопису Бібліотеки АН УРСР (нині Національна бібліотека України ім. В. Вернадського), де й зберігається дотепер.

Пересопницьке Євангеліє важить 9 кілограмів 300 грамів, писана пізнім уставом на пергаменті форматом 380 на 240 міліметрів, складається з 482 аркушів. З 1991 року, стало традицією під час присяги Президента на вірність народові України поряд з Конституцією України та Актом проголошення незалежності України класти Пересопницьке Євангеліє як найдорожчу духовну святиню. На ньому під час інавгурації присягали президенти України Леонід Кравчук, Леонід Кучма, Віктор Ющенко, Віктор Янукович, Петро Порошенко і Володимир Зеленський.

15 серпня 1672 року тривала майже двотижнева оборона потужної фортеці Кам'янця-Подільського, яка таки капітулювала перед армією Магомета IV. Турецькi вiйська пiд час сильних бомбардувань фортецi 8-14 серпня водночас робили пiдкопи пiд укрiплення Нового замку. Вони викопали у валах Нового замку з боку Карвасар i теперiшнього шосе, що веде на Пiдзамче, чотири довгих галереї, в якi заклали бочки з порохом i пiдiрвали їх.

15 серпня, турки зробили пiдкопи пiд трьохаркову браму бiля Рожанки та фортечний мур мiж Ляською та Тенчинською вежами та висадили їх у повiтря. Через трьохаркову браму турки хотiли проникнути в «передмiстя», а потiм i в саме мiсто через Замковий мiст. Через пробоїну в фортечному мурi мiж Ляською та Тенчинською вежами турки мали намiр прроникнути в замок. Пiд вечiр 15 серпня турки стали штурмувати фортецю, але їх атаку було вiдбито. Вночi вони повторили штурм, але, втративши близько 2000 чоловiк, вiдступили.

15 серпня, в полудень, під Кам'янець прибув сам великий візир. Вибираючи місця для султанських наметів, турецькі інженери одночасно шукали місця для закладення мін. Яничарські загони відразу почали обстрілювати укріплення в напрямку Руської брами. Але, попавши під зустрічний обстріл, відступили до обозу. Після такої спроби атакувати турецьке командування вирішило перейти до облоги міста. Оцінивши ситуацію та визначивши, що ключовою позицією є Старий та Новий Замки, Ахмед Кюпрілі вирішив спрямувати зусилля на їx здобуття. Оскільки навколо міста були підвищення, зручні для розташування артилерії, то після захоплення Замкового комплексу оборона Кам'янця була б неможливою.

Навколо Кам'янця блокували будь-яке сполучення із зовнішнім світом татарські чамбули та козаки Дорошенка. Вони прибули під Кам'янець 16 серпня і розташувались на Орининських полях. На кожному фланзі поставили по батареї, в центрі - дві батареї. В тилу правого флангу стояв намет султана, звідки він міг спостерігати за ходом битви.

15 серпня 1672 року тривала майже двотижнева оборона потужної фортеці Кам'янця-Подільського, яка таки капітулювала перед армією Магомета IV. Фото: з архіву

15 серпня 1966 року Президія Верховної Ради УРСР видала Указ, яким, зокрема, було змінено назви чотирьох сіл Кам'янець-Подільського району. Зникли чотири колоритні назви - Безнісківці, Козодавинці, Раколупці та Погоріла. Зате з'явилися ніжно-ботанічні Абрикосівка, Каштанівка, Барвінкове та Привітне. Після цього сіл району не перейменовували. Загалом масова манія перейменувань розпочалася 1945 року. За 21 рік по-новому було названо 22 села Кам'янець-Подільського району.

15 серпня 1976 року розпочала роботу Хмельницька середня школа №22. Перші дні роботи навчального закладу нагадували будівництво. Всі вчителі на чолі з директором активно готували школу до навчання: мили навчальні аудиторії, саджали дерева, квіти, завозили підручники. 31 серпня 1976 року школа відчинила свої двері для своїх перших учнів, яких було майже дві тисячі. Вона була найбільшою школою міста станом на 1976 рік, а на початку 80-х років кількість учнів вже сягала близько трьох тисяч.

15 серпня у 1996 році було засноване держане підприємство Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки». Розташоване у Кам'янці-Подільському і входить до складу ДК «Укроборонпром», як спеціалізоване підприємство з розробки та виробництва артилерійсько-стрілецьких озброєнь. В даний час завод спеціалізується на розробці та виготовленні військової техніки, а саме: гармат ЗТМ1, ЗТМ2 та ланок Л-30. Підприємство є єдиним заводом в Україні, де виготовляється артилерійсько-стрілецька зброя калібром до 30 міліметрів.

Коментарі:

До теми

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини

Інформація з інших ресурсів

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую