Щороку 12 січня в Україні відзначається День українського політв’язня на честь осіб, які були заарештовані через політичні переконання. Традиція відзначення дня політв'язня запроваджена з 1975 з пропозиції В'ячеслава Чорновола, який закликав протистояти репресіям і жорстокості режиму. Найстійкіші, найвмотивованіші українці приєднуються до щорічного одноденного голодування в підтримку політв'язнів, інші — проводять різноманітні тематичні заходи.
Передумовами запровадження Дня українського політв’язня стала організована репресивна акція проти українських дисидентів, проведена впродовж 12-14 січня 1972 року. Тоді КГБ розпочав спецоперацію з нейтралізації людей з відвертою громадянською позицією. Внаслідок оперативно-розшукових заходів у поле зору КГБ потрапили учасники різдвяної коляди 1972 року. 12 січня у Львові та Києві було заарештовано 19 осіб - учасників різдвяної коляди. Серед них: Василь Стус, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Леонід Плющ, Данило Шумук, Микола Плахотнюк, Зіновій Антонюк, Олесь Сергієнко, Іван Коваленко, В'ячеслав Чорновіл, Михайло Осадчий, Іван Гель, Стефанія Шабатура, Ірина Стасів-Калинець. Їх залякували розстрілом, тортурами, психлікарнями і завданням шкоди рідним, декого звинувачували навіть у шпигунстві.
Серед тих, хто став політв’язнем Радянського союзу, і особисто відчув утиски тоталітарного режиму – знаний публіцист, колишній дисидент 80-річний Кузьма Матвіюк. Понад пів століття тому вийшов його перший публіцистичний матеріал самвидаву. Тоді, у далекому 1970 році, він писав про колоніальне становище українського народу. І хоча поширювали статтю потайки, через якийсь час текст потрапив у руки кадебістів. Пізніше це стало одним із епізодів у порушеній проти нього кримінальній справі.
За свою діяльність колишній дисидент отримав чотири роки суворого режиму у мордовських таборах. Фото: з архіву
Про що йшлося у матеріалі, який засуджувала радянська влада; які його тези залишаються актуальними й досі; за що, будучи викладачем технікуму, публіцист потрапив до мордовського табору суворого режиму, Кузьма Матвіюк розповів сайту «Є».
Коротко про історичні події, які сталися цього дня у світі та Україні
1951 рік - набрала чинності Конвенція про попередження злочину геноциду і покарання за нього, ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у грудні 1948 року. За конвенцією всім країнам-учасницям рекомендовано запобігати актам геноциду та карати за них під час війни та в мирний час. Нині 149 держав світу ратифікували Конвенцію.
1967 рік - вперше кріоновано людину Джеймса Бедфорда. Він був першою людиною, хто дав згоду на своє заморожування. Професор психології Каліфорнійського університету помер у віці 73 роки. За 2 роки, а саме 1965 року, Джеймс Бедфорд сам запропонував науковцям заморозити його тіло. На такий ризик професор пішов через своє захворювання. Він хворів раком нирок, метастази вже добралися до легень. Його заморожене тіло на даний момент знаходиться в Арізоні.
1991 рік - обидві палати Конгресу США дозволили президенту Джорджу Бушу використовувати силу для припинення агресії Іраку в Кувейті. Невдовзі коаліція на чолі США з санкціями ООН почала операцію з витіснення іракських військ з території Кувейту (операція «Буря в пустелі»). Війна завершилася в лютому того ж року перемогою сил коаліції, Кувейт був звільнений від іракських військ з відновленням незалежності.
1998 рік - 19 країн-членів Євросоюзу підписали протокол про заборону клонування людини.
Цього дня народилися:
1876 рік - народився Джек Лондон (Джон Чейні), популярний американський письменник. Найбільш відомий як автор пригодницьких оповідань і романів. Серед них найбільш відомі: романи «Мартін Іден», «Морський вовк», «Залізна п'ята», «Місячна долина», анімалістичні повісті «Заклик предків», «Біле ікло"» та інші.
1894 рік - народився Юліян Вассиян, український публіцист, громадський і політичний діяч, філософ, націоналіст-мельниківець. Ідеолог ОУН, член Проводу українських націоналістів. На установчому з'їзді ОУН 1929 року виголосив свою знамениту доповідь «Ідеологічні основи українського націоналізму».
1907 рік - народився Сергій Корольов, радянський вчений, академік, конструктор і організатор виробництва ракетно-космічної техніки та ракетної зброї СРСР.
1909 рік - народилася Марія Примаченко, українська художниця, представниця «наївного мистецтва».
1914 рік - у Старокостянтинові народився Петро Вербицький — український філолог, літературознавець, член спілки письменників України. У рідному місті він закінчив семирічну школу, після чого навчався в сільськогосподарському технікумі, а потім на філологічному факультеті Харківського університету. Петро Вербицький став одним з перших українських науковців у галузі дослідження літератури і творчості письменників країн світу. Петро Пантелеймонович прожив всього 46 років. Помер він у 1960 році в Харкові.
Цей день в історії Хмельниччини
12 січня 1703 року Федір Шпак (Білецький) — один керівників антипольського повстання на Поділлі й Брацлавщині 1702-1704 років — з’явився зі своїм загоном під Кам’янцем. Це нажахало польське населення міста, яке зачинилося у фортеці. Втім, тоді до кровопролиття не дійшло. Шпак обмежився листом комендантові міста, в якому писав, що він прийшов з наказу короля і що через необхідність заступатися за пригноблених селян у нього трапляються зіткнення з подільськими шляхтичами. Далі він відійшов на поля біля села Гуменці. Там він перебував, поки його не змусили піти коронні війська.
12 січня 1967 року отримало свою назву і територію сучасне село Панівці. Воно розташоване у Кам'янець-Подільському районі на березі річки Смотрич. Утворилися сучасні Панівці від злиття сіл Верхні Панівці та Нижні Панівці. Таке рішення ухвалив Хмельницький обласний виконком. Об’єднання також торкнулося інших населених пунктів: Нігин і Сахкамінь — у селище Сахкамінь, Кептинці й Цівківці влилися в Голосків, Пожарниця — в Броварі, Вільямівка — в Рогізну, Гуменецьке — в Гуменці, Гуцули — в Гелетину, Кубачівка — в Смотрич, Наддністрянка — в Гораївку, Слобідка — у Велику Слобідку, Шидлівка — в Привітне. Таким чином за один день з Кам’янець-Подільського району зникло одразу 12 сіл і селищ.
Туристична родзинка села Панівці — недобудований залізничний міст, якому вже близько сотні років. Фото: з архіву
12 січня 2015 року через серцевий напад пішов із життя 36-річний нетішинець Олександр Страпчук — учасник бойових дій у зоні АТО. Олександр з квітня 2014 року перебував на Сході у складі 51-ї окремої механізованої бригади, а потім в 128-й окремій гірсько-піхотній бригаді. Поховали Олександра Федоровича у Славуті.
Олександр Страпчук перебував на Сході з квітня 2014 року. Фото: з фейсбуку ГО «Нетішинська самооборона»