Майстер міського пейзажу та портретного живопису

18 липня 1886 року в родині службовця Проскурівського окружного цукрово-акцизного управління, титулярного радника Семена Петровича Верейського та його дружини Катерини Дем’янівни народився син Георгій. Родина мешкала в найманому невеличкому одноповерховому будинку по вулиці Кам’янецькій (нині на цьому місці височить будинок №13).
У 1895 році родина Верейських переїхала за місцем нового службового призначення батька до Харкова. Саме у цьому місті й почав малювати Георгій, а з 1901 року став відвідувати студію відомого на той час пейзажиста Є.Шрейдера. Одночасно Г.Верейський навчався на юридичному факультеті Харківського університету. Захопившись революційними ідеями, юнак прийняв участь у заворушеннях 1905 року та потрапив під арешт. Випущений через рік на поруки, Георгій на деякий час виїхав за кордон, звідки повернувся вже не в Харків, а у Санкт-Петербург. Тут, в північній столиці, Георгій залишився на все життя. У 1911-16 роках наш земляк завершив юридичну освіту та удосконалив свої художні здібності в Новій художній майстерні. Уже тоді він почав працювати як художник-професіонал в журналі «Театр и искусство», виконуючи для нього портрети, театральні замальовки та шаржі.
У 1916-18 роках Г.Верейський був мобілізований та перебував на військовій службі, де кожну вільну хвилину використовував для фронтових замальовок. Повернувшись до Петербурга, з 1918 року влаштувався зберігачем відділу гравюр Ермітажу. Одночасно викладав у Вищому художньо-технічному інституті, у 30-х роках організував при Ленінградському відділені спілки художників літографічну майстерню. У 1920-40-х роках Г.Верейський виконав ряд чудових графічних серій – переважно пейзажів та портретів, у 1944-61 роках – створив галерею портретів діячів культури.
За 60 років творчої праці визнаний художник-графік, майстер міського пейзажу і портретного живопису Г.Верейський створив близько 1150 автолітографій, понад 150 офортів, безліч малюнків та замальовок, ряд живописних робіт. Працю митця достойно оцінили – Г.Верейський став Лауреатом Державної премії СРСР, дійсним членом Академії мистецтв СРСР, отримав звання Народного художника Російської Федерації. Помер Георгій Семенович у Ленінграді 18 грудня 1962 року.
У 1980 році у Хмельницькому був відкритий художньо-меморіальний музей Г.Верейського, фондова колекція якого нині зберігається у Хмельницькому обласному художньому музеї і налічує понад дві тисячі найрізноманітніших творів, фотографій, особистих речей, інструментів.