Десять років по тому. У театрі Старицького показали ювілейну виставу “Украдене щастя”

Як і на прем'єрі десять років тому, на сотому показі вистави “Украдене щастя” глядачів було чимало. І знову драма із сільського життя викликала у театралів бурхливу реакцію. І не дивно, адже підіймає вона вічні теми: як повернути втрачене щастя, як зробити непростий вибір між коханням та мораллю, як бути мужнім у слабкості, як ставитися до людського осуду та багато іншого.
Події на сцені розгорталися динамічно, а головні герої, із своїми переживаннями, страхами та стражданнями, тримали глядачів у напрузі до останньої хвилини. І тільки колоритні сільські жінки-пліткарки та орендар Шльома час від часу розряджали обстановку. А ще були народні танці, жива музика у виконанні оркестру, колядки та навіть церковний спів.

Перша сцена вистави.

Орендар Шльома створює святковий настрій.

“Цьогоріч відзначаємо два ювілеї Франка — 160 років від дня народження і сто років від дня смерті видатного письменника. І саме цим датам ми присвячуємо виставу “Украдене щастя”, - розповідає завідувач літературно-драматичної частини театру Марина Бортник-Гулевата. - Прем'єра відбулася у 2006 році. За ці десять років багато подій трапилося в країні, багато нового з'явилося на нашій сцені. Але єдине залишається незмінним — завжди збирається повна зала шанувальників цієї драми”.

Сусідки Настя (Поліна Попач) та Анна (Раїса Бортнічук).

Як і десять років тому, головні ролі у ювілейній виставі грали ті ж актори. Роль Анни, жінки яка розривалася між почуттям обов'язку і коханням, виконала Раїса Бортнічук, її коханого — жандарма Михайла Гурмана — заслужений артист України Ігор Сторожук. А чоловіка Анни — доброго і тихого Миколу Задорожного — зіграв заслужений артист України Степан Бортнічук. До речі, Степан Карпович взяв участь у всіх ста постановках.

Анна зустріла коханого, якого вважала мертвим.

Підписатися на канал "Є" в Youtube

П'єса “Украдене щастя” вважається однією з найкращих у драматичній спадщині Франка. У ній драматург не лише розкриває складні та цікаві характери, а й майстерно зображає історичне тло — важкі умови життя західноукраїнських селян під владою Австро-Угорщини. На думку Степана Бортнічука, ця п'єса, завдяки піднятим у ній темам, ще довго залишатиметься актуальною.

Микола (Степан Бортнічук) та Михайло (Ігор Сторожук).

Миколу забирають до криміналу (в'язниці).

Драматична розв'язка п'єси.