Краєзнавець: «Хмельниччина цікава для туристів, якщо її вміло подати»

 На тему місцевого туризму розмовляємо з відомим хмельницьким гідом, краєзнавцем Ігорем Байдаком.

– Ігорю Миколайовичу, куди, зважаючи на літню пору, найбільше возите туристів?

– Звісно, якщо говорити про літній час, то найпершою альтернативою морському відпочинку є райони Дністра, зокрема Бакота й чисельні озера краю. Причому ці поїздки, так звані тури вихідного дня, вдало поєднують пізнавальні екскурсії, відпочинок на воді та пікніки у дружній компанії. Цікавою частиною місцевого туризму є відвідування багатьох тематичних фестивалів на території області. У подібних поїздках туристи знайомляться з історією рідного краю, дізнаються про культурне життя та вікові традиції тієї чи іншої громади. Для жителів міст відкривається можливість доторкнутись до сільського колориту у різних його проявах: катання на підводах, риболовля, молебень у старовинних храмах, приготування страв місцевої кухні...

– Як стосовно місцевих пам’яток?

– Якщо говорити про стан пам’яток, то, м’яко кажучи, хотілось би бачити його глобальне покращення. Для прикладу, на наших очах гине унікальна пам’ятка архітектури – палац Сангушків у Ізяславі, фактично в стані неповернення і добрий десяток фортець Хмельниччини, які інакше, аніж руїна, не охарактеризуєш. Звичайно, порятунок подібних об’єктів може бути здійснений лише на державному рівні. Хоча, на щастя, нам ще є, чим здивувати будь-якого туриста. Чекають на мандрівників і легендарні Антоніни на Красилівщині, і відомі комплексною маєтковою забудовою Шмирки Волочиського району, і Сутковецька церква-фортеця на Ярмолинеччині, і десятки інших архітектурних перлин краю. Сюди можна і потрібно привозити і наших туристів, і гостей, але тут постає питання інфраструктури, починаючи з елементарної цивілізованої вбиральні. До речі, аби все не виглядало надто песимістично, варто згадати історико-культурний заповідник «Межибіж», який таки отримав певне фінансування на відродження слави минулих віків. Навіть цьогорічний лицарський фестиваль «Стародавній Меджибіж» обіцяє набрати колишню міць і здивувати тих, хто завітає за потужні фортечні мури 10 та 11 серпня. Ці дати вибрані не випадково, вони дають можливість розійтись у часі з іншими фестивалями, які зазвичай відбуваються на День Незалежності. Відвідування подібних заходів ми здійснюємо в рамках проекту «Хмельниччина невідома».

– Розкажіть про так званий святковий туризм. Знаю, що ви широко застосовуєте цю нову цікавинку.

– Так, сьогодні дійсно набирає обертів відзначення сімейних та корпоративних свят під час різноманітних подорожей. Спочатку гості отримують екскурсійну програму, а потім можна і до столу. До речі, якщо говорити про фінансовий бік справи, то такий варіант відпочинку обходиться значно дешевше ресторанних замовлень.

– Ви – ініціатор пішої екскурсії вулицями обласного центру.

– Так, цьому унікальному проекту вже понад десять років. Я вже точно і не пам’ятаю, коли прийшла ця ідея, але її реалізація перевершила сподівання. Приємно, що сьогодні ідея «Хмельницький туристичний» має юних послідовників. Кількість охочих послухати про місто невпинно зростає. Так, наприклад, уже за половину цього року надійшла така ж кількість замовлень на екскурсії, як за увесь минулий рік. Приємно, що серед гостей чимало іноземців. Так цьогоріч розповіді про Хмельницький вже слухали американці, іспанці, шведи, поляки... А для україномовних туристів може бути запропонована оригінальна, авторська екскурсія у віршах, аналогів якій знайти важко, мабуть, не тільки в Україні. До речі, особливо здивувало наше місто львів’ян, які приїхали на екскурсію, яку визначили для себе як «Хмельницький невідомий»

– Нинішня міська влада обласного центру у культурному плані прагне зробити Хмельницький своєрідним містом фестивалів, привабливим і цікавим для туристів.

– Справді, про фестивальний бум у місті не говорить хіба лінивий. І це добре… А в майбутньому хотілось би побачити фестиваль з особливою проскурівською родзинкою, над цим будемо працювати спільними зусиллями.

– Що скажете про сувенірну символіку туристичних місць краю?

– Її недостатньо, зокрема й в обласному центрі. Хоча хороші початки є. Так, у власника однієї з кондитерських фірм у планах розробити сувенірний проскурівський пряник, який користуватиметься попитом у туристів. З власного досвіду знаю, що людям цікаво придбати різноманітні футболки, горнятка. Вони мають бути на різний смак і за доступними цінами на пам’ять з небазарного міста Хмельницького. А я зі свого боку роблю і буду робити усе можливе, аби наприкінці кожної екскурсії почути: Хмельницький – це круто!!!

Ірина ЛЬВОВ.