ye-logo.v1.2

П’ять місяців – п’ять країн: як хмельничани мандрували теплими краями

Туризм 3185
Хмельничани розповіли про свою п
Хмельничани розповіли про свою п'ятимісячну мандрівку. Фото: Фото Анни Думанської та Богдана Місюренка

Про бюджетну подорож від досвідчених мандрівників.

Хмельничани Анна Думанська і Богдан Місюренко одружені десять років і останні сім років активно подорожують. За цей час вони відвідали 72 країни, загалом у мандрах провели близько п’яти років.

Як розповідає Анна Думанська, починали подорожувати автостопом, адже були бідними студентами. Останні кілька років мандрівники стали випробовувати й інші види транспорту. Цього року хмельничани здійснили п’ятимісячну поїздку – відвідали Об’єднані Арабські Емірати, Оман, Шрі-Ланку, Непал та Індію.

«Ми перебули зиму в теплих країнах, що робимо кожного року. Поїхали на початку січня і повернулися майже влітку. У кожній країні перебували різний проміжок часу. В ОАЕ ми пробули два тижні, в Омані тиждень, на Шрі-Ланці місяць, в Непалі місяць і в Індії приблизно два місяці», - говорить хмельничанка.

Щоб зекономити, мандрівники знаходили житло через каучсерфінг, намагалися підзаробляти в подорожі, пересувалися автостопом, орендували велобайки.

«Коли ми лише починали подорожувати у студентські роки, ми витрачали один долар на двох за один день. Це було дуже важко, але реально. Тепер наші заробітки зросли, відповідно і збільшились запити, - сказала хмельничанка. - У мандрівці за п’ять місяців на двох ми витратили чотири тисячі доларів. Більшість грошей, близько 80%, «з’їли» перельоти».

За час останньої мандрівки Анні та Богдану вдалося потрапити на лекцію Далай-Лами, зупинитись на чайній плантації в британському будинку з прислугою, побувати в найбільшому сикхському храмі в світі, побачити ритуал кремації в індійському місті смерті, спробувати каньйонінг в країні Оман, сходити в трекінг навколо Аннапурни в Непалі. Про це все Анна Думанська розповіла у клубі мандрівників Хмельницького. Найцікавіше з подорожі у нашому матеріалі.

Про свою подорож мандрівниця розповіла хмельничанам.

«Донедавна в Дубаї жили бідні бедуїни, які рибачили. Лише за кілька десятків років все змінилося, в країні відбувся швидкий прогрес. Завдяки тому, що в них є нафта і газ, у Дубаї дуже люблять побудувати щось таке, що буде вважатися «най-най» у світі, - розповідає Анна. – Наприклад, найбільша позолочена рамка в світі знаходиться у Дубаї, її висота сягає 150 метрів. Вся будівля покрита позолотою, а наверху є оглядовий майданчик. Найбільший в світі океанаріум, найвища будівля в світі, найбільше в світі оглядове колесо теж тут».

В Еміратах хмельничани мандрували протягом двох тижнів.

Дубаї славляться своїми пляжами. За словами хмельничанки, взимку погода там мінлива. Одного дня можна гуляти у шортах, в інший день треба одягати пуховик. Але наших туристів така погода не лякає, тож купаються українці там і взимку.

Пробувши в Еміратах два тижні, хмельничани вирушили в Оман. «Ця країна розташована зовсім поруч з ОАЕ. З Дубай ходить прямий автобус до кордону з Оманом. Далі ми скористалися автостопом. Він чудовий у таких країнах. Люди дуже гостинні, - зізнається Анна Думанська. - Місце, яке вразило – колодязь Бімма. Це прірва, наповнена блакитно-зеленою водою. Кажуть, що вона колись утворилася на місці, де впав метеорит. Вода в озері трохи солона, оскільки йде канал з моря. Туристи і чоловіки там плавають, а місцеві жінки можуть тільки милуватися виглядом – їм заборонено роздягатися і плавати».

Колодязь Бімма в Омані.

В Омані для туристів майже все безкоштовно, оскільки інозмених відвідувачів там буває дуже мало. «У цій країні поширений такий вид туризму, як каньойонінг. На каучсерфінгу ми познайомилися з хлопцем, який працює гідом. Він водить охочих у всілякі незвичайні місця, де зазвичай не бувають туристи з інших країн. Зробив він і нам екскурсію, - згадує хмельничанка. - Каньйонінг – коли ви йдете по каньйону, де тече річка, намагаєтеся пролізти складні місця, деколи треба йти по коліна у воді. Часом потрібно використовувати різні мотузки, щоб перебратися. У якийсь момент гід нам сказав одягати купальні костюми і далі подорож могла бути тільки вплав».

Жителі Оману дуже гостинні люди, а от традиційна арабська їжа не найсмачніша в світі, вважає Анна. «Їсти домашні страви у гостях дуже смачно, а якщо купувати їжу у кафе, то це зазвичай овочі, боби зі спеціями, карі», - додає вона.

Після нетривалої мандрівки Оманом хмельничани полетіли на Шрі-Ланку.

«У Коломбо, столиці Шрі-Ланки, щоб проїхати на громадському транспортні, треба постійно застрибувати і так само вистрибувати з автобуса на ходу. Країна туристична, тому всі намагаються в тебе випросити гроші, обманути, - розповідає Анна Думанська. - Там було дуже спекотно, брудно і ми швидко втекли в гори. Всередині країни є містечко Канді, де ростуть чайні плантації, там завжди прохолодно і комфортно».

Чайна плантація на Канді.

На сайті каучсерфінгу хмельничани знайшли чоловіка, який був власником чайної плантації. «Ми зупинилися в британському будиночку. Там був тільки дідусь-слуга, який все життя працює на господаря. В Канді гарні краєвиди та погода. Жінки на плантації раз в десять днів збирають чайний лист, сушать і віддають на фабрику, яка є в цьому поселенні», - зазначає хмельничанка.

На узбережжі Шрі-Ланки є багато пляжів, де часто відпочивають туристи з пострадянського простору. Можна взяти в оренду мотобайк і проїхати цікавими місцями національного парку.

Потужні хвилі на узбережжі Шрі-Ланки.

Так сушать рис місцеві жителі.

«На багатьох пляжах є величезні океанічні хвилі і туристам доводиться весь час сидіти на березі, адже вода просто перевертає людей. Ми ж знайшли пляжі далекі, де немає туристів і хвилі не такі сильні. Вставали о 5-ій ранку і йшли дві години пішки по піску, - каже мандрівниця. - На один з тамтешніх пляжів припливають величезні дикі черепахи. Місцеві їх пригодували водоростями і завдяки цьому черепахи повертаються кожного дня. Туристи їх годують, а мешканці продають їм водорості. Хоча, якщо пройти трохи далі, можна безкоштовно їх назбирати».

Як зізнається подружжя, Непал був для них великим відкриттям. Ця країна відома трекінгом – можна сходити в гори і побачити найвищі вершини світу.

«Ми були в Непалі на початку березня, коли ще не почався туристичний сезон. Тоді легше знайти дешеве житло, ціни на їжу пізніше виростають втричі. Наші друзі вирішили організувати похід до початку туристичного сезону. Зазвичай, у березні погода дуже комфортна, у горах вже немає снігу. Але цей рік виявився унікальний. У трекінг ходив тільки Богдан, - згадує Анна. - Триває похід від 10 до 14 днів. Щодня вони ставали о 5-ій ранку, щоб до 11-ої прийти у наступне поселення, бо потім сніг починає топитися і ти провалюєшся по пояс. Перевал – найвища точка маршруту. Зазвичай у цей день у всіх з’являється гірська хвороба. Четверо людей повернулися назад, перевал виявився надто складним для них. Вони не змогли замкнути коло, тож їм довелося тиждень йти назад пішки тим самим маршрутом».

 Непалі поки Богдан здійснював похід сніжними горами, Анна відвідала свято фарб холі.

Найдовше мандрівники пробули в Індії. Як вони говорять, життя туриста в Індії і місцевого населення дуже відрізняється. Чи не найбільше вражає гостей країни місто смерті – Варанасі, де спалюють тіла померлих людей.

«Індуси вірять, що річка Ганг – це богиня, вони їй поклоняються вранці та пізно ввечері. Тут можна просто пройтися набережною і побачити місцеве життя. Щоранку, коли ще не спекотно, люди миються в річці, перуть одяг, чистять зуби. На вулиці можна постригтися, - ділиться хмельничанка. - Щоб побачити набережну з води, можна орендувати човника. З туристів беруть за послугу 30 доларів, але ми знайшли як прокататися за долар на двох».

Люди, які живуть далеко від Варанасі, намагаються приїхати в це місце для того, щоб померти. Вони вірять, якщо їх там кремують, то вони переродяться в наступному житті в кращому тілі.

«Цей регіон в Індії пустельний. Деревину, на якій спалюють людей, доводиться привозити через тисячі кілометрів. Тому вона дуже дорогоцінна. Ще років десять тому були випадки, коли в людей не було грошей на те, щоб їх повністю спалили. І їх спалювали до того моменту, поки вистачало грошей на деревину. А ті частини тіла, які не згоріли, кидали в воду. З часом стало заборонено кидати у воду частини тіла. Тому було створено благодійний фонд. Люди з фонду знаходять у попелі прикраси, які не згоріли і продають їх. А потім ці гроші йдуть у фонд тим людям, які не мають можливості купити стільки деревини, скільки їм треба», - каже хмельничанка.

Кремація на березі річки Ганг.

Амрітсар – місто, в якому знаходиться найбільший сикхський храм в світі. Кожна людина, яка сповідує сикхізм, має хоча б раз в житті туди приїхати. У храмі зберігають книгу, яку вважають живою істотою. Щоранку цю книгу будять, а ввечері кладуть спати. Щоб побачити таку церемонію, треба простояти величезну чергу, зазначють мандрівники.

Понад місяць Анна і Богдан подорожували по великими містами Індії, а потім вирішили поїхати в містечко Дармсала, яке знаходиться в горах. Зелена природа, гімалайські піки зовсім не були схожі на традиційні уявлення про Індію.
«Коли китайці почали захоплювати Тибет, багато тибетців втекли звідти, серед останній Далай-лама. Індія їх вирішила прийняти. Вони створили це місто, потім виникли й інші поселення, де живуть тисячі тибетців. Це місто є столицею, тут живе Далай-лама. Тут все чисто, люди поводять себе спокійніше, вихованіше. Усі хочуть тобі допомогти, бути корисним. Виявляється, треба знати куди їхати в Індію», - підсумовує Анна Думанська.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую