Зелені маршрути Хмельниччини: як розбудувати село за допомогою туризму

Сільський зелений туризм в Україні лише на початку шляху свого розвитку. Маючи багату природу та різноманітні краєвиди, історичну та культурну спадщину, українські громади не вміють створити якісний туристичний продукт, яким можна привабити відвідувачів та заробити гроші. У переважній більшості українські села, продовжуючи страждати від безробіття, все більше порожніють.

Водночас саме на цих сильних сторонах, у комплексі з хорошою транспортною розв’язкою, фокусуються країни ЄС. Утім, розвиваючи агротуризм, європейські бізнесмени пішли далі – зелений, винний, сільський, екотуризм... Особливо, у тренді сільський, де туристи можуть попрацювати на фермі, пасти худобу та чухати теля за вухом. Робота, від якої більшість селян хотіли б втекти, стала бажаною екзотикою для мешканців мегаполісів.

Як пише аналітик ГО «Інтерньюз-Україна» Оксана Ілюк для «Євробібліотеки», Франція, Іспанія, Італія та Австрія використовують сільський туризм для комплексного соціально-економічного розвитку села. «Притік туристів в село дає можливість заробляти не лише власникам готелів та кафе, а саме фермерам. Плюси розвитку такого туризму отримують і пересічні громадяни. По-перше, робочі місця. По-друге, вдосконалення інфраструктури сільської місцевості, - йдеться у повідомленні. - Але європейські фермери на цьому не зупинилися. Сільські угіддя Німеччини та Польщі активно розвивають аграрний туризм, який поєднує сільський і кулінарний туризм, екотуризм, етнотуризм і заміський відпочинок. Спочатку більшість фермерів вважали це додатковим доходом, але частка доходу для частини фермерів сягнула 70%. У ЄС підрахували, заробіток від одного ліжко-місця такий ж, як від однієї корови. Італійці дуже вправні в аграрному туризмі: за 10 років кількість ферм, що регулярно приймають туристів, збільшилася в 7 разів».

В Україні ж фермери переважно поодиноко надихаються практиками країн ЄС і намагаються втілити їх вдома. Загального підходу підтримки та розвитку такого туризму з боку держави немає, тож ринок, переважно, розвивається стихійно. Водночас на Хмельниччині останнім часом взялися комплексно розвивати зелений туризм.

В громадах Хмельниччини розробляють схеми, як приймати туристів. Фото: Артема Баландіна

Наразі місцеві експерти з розвитку туризму напрацьовують серію зелених маршрутів по регіону спільно з громадами Хмельниччини, використовуючи європейські практики. Завдяки таким маршрутам буде готова програма зеленої мандрівки різними ОТГ області. Вони включатимуть інформацію про те, де можна туристам пообідати, заночувати, відвідати майстер-класи, екскурсії, що цікавого подивитися.

«Ми використовуємо той досвід, який здобули в 31-й країні Європи. Справжній маршрут – це не просто накреслена лінія. Тут важливе питання, щоб громада змогла прийняти туриста: запропонувати йому зелену садибу для ночівлі, екскурсійну програму, здивувати локальною кухнею, тобто підготувати цікавий туристичний продукт, - розповідає експерт з розвитку туризму Сергій Толстіхін. - Ми ж допомагаємо громадам комплексно розробити зелені маршрути. Зараз в напрацюванні в нас їх близько десяти».

Кожен маршрут наразі на різній стадії готовності. Деякі з них, так як «Легенди Пониззя» Староушицької громади, «Край Бога і Божка» Меджибізької громади, практично вже готові. Є надруковані туристичні карти, їх роздають туристам. У Староушицькій громаді встановили інформаційні туристичні стенди.

«У кожній громаді ми знаходимо свої цікавинки. До прикладу, у Меджибожі всі знали тільки про фортецю, а в Староушицькій громаді - лише про Бакоту і монастир. А, наприклад, в селі Грушка є панський маєток, пам’ятник Суворову, а це дуже рідкісне явище. Є декілька гарно розмальованих криничок, яким по 400-800 років. Одразу як ми дали цю інформацію на стенди, до криничок почали їхати туристи. Місцеві жителі кажуть, що раніше туди ніхто не заїжджав. А зараз фактично щодня кілька машин буває. Люди виходять, дивляться, набирають воду. Місцеві підприємці, які там мають магазинчик, дуже задоволені. Адже раніше у них брали продукти лише місцеві, а тепер заходять і заїжджі», - пояснює Сергій.

На Бакоті розвивають ураїнське виноробство. Тут ростуть сорти винограду Каберне, Сіра, Неро Д’Авола, Санджовезе та Неббіоло. Фото: Арсена Федосенка

У селі Волиця біля Теофіполя знаходиться ферма, де вирощують елітного африканського мармурового сома. Фото: Сергія Толстіхіна

Також акцент роблять і на локальній кухні. Скажімо, у тій же Староущицькій громаді діє підприємство, яке є одним з найбільших виробників лікарських рослин. Там випускають суміші трав’яних чаїв.

«Підприємець проводить екскурсії та дегустації. Ми ж придумали йому концепцію «трав’ярні». Тобто, каву п’ють у кав’ярні, а трави п’ють у трав’ярні, - додає експерт. - Мало хто знає, але на Бакоті ще до затоплення села водами Дністровського водосховища був унікальний середземноморський клімат. Там завжди температура була на кілька градусів вища, ніж вище Бакоти. Тут навіть вирощували плантації кавунів. Це унікальне явище на Поділлі. Зараз в районі є підприємці, які відроджують виноробство. Тож ввечері туристам можна зайти на підприємство, де виготовляють бакотські вина. Це все можна продегустувати разом з елітними овечими сирами, які виготовляють на іншому підприємстві».

Ще один маршрут, який вже на фінальній стадії опрацювання, - «Шлях бобра» у Сатанові.

«Ми розробили громаді два квести, придумали Бобра Мартина – хранителя Сатанова. І як альтернативу звичайній екскурсії, коли приїжджає в Сатанів група туристів, ми їм пропонуємо пройти квест», - говорить Сергій Толстіхін.

 Молодий бобер Мартин має пройти складне випробування - легендарний Шлях Бобра. Фото: Сергія Толстіхіна.

На зелених маршрутах прокладена лінія шляху для мандрівки велосипедом, але, за словами їх розробників, доступні вони й для туристів на автомобілях.

«Ми вчимо громади, що туриста треба затримати у себе. Їм треба запропонувати цікавий туристичний продукт: сплав Дністром, чи на бричці покататися, переночувати в садибі, а не просто селфі на фоні фортеці. Тож ми скро будемо робити тренінг для навчання гідів. Будемо запрошувати представників громад і вчити їх як створити цікаву програму, як до неї підготуватися і як її провести. Також я, як член Спілки сприяння сільського зеленого туризму в Україні, проводжу низку семінарів зі створення сільських зелених садиб. Не обов’язково для цього готель будувати, вистачить кімнати здавати. Тим паче, у селах хати пустують. А турист може і приїхав би в громаду на щось подивитися, але ночувати немає де».

Наразі активісти готують серію відео, в яких презентуватимуть розроблені зелені маршрути. Крім того, за словами Сергія Толстіхіна, аби привернути увагу іноземного туриста, він почав випускати відеоролики про Поділля 10-ма різними мовами.