ye-logo.v1.2
1 Грудня, 2020

Здивувати туриста: які цікаві місця варто відвідати в Чорному Острові та Антонінах

Туризм 2965
Будиночки, зведені у стилі фахверк, часто стають справжнім відкриттям для тих мандрівників, які відвідують Антоніни
Будиночки, зведені у стилі фахверк, часто стають справжнім відкриттям для тих мандрівників, які відвідують Антоніни. Фото: автора

Фахверкове містечко, старовинні храми, палаци та цікаві історії пропонують туристам подивитися та послухати в невеличких містечках з багатою історією.

На Хмельниччині взялися розвивати туристичний потенціал області, залучаючи туристів не лише завдяки розкрученим локаціям, а й популяризуючи менш відомі, але багаті історією та пам’ятками місця. Перший промо-тур відділ з питань курортів і туризму Хмельницької ОДА організував до Чорного Острова та Антонін, які свого часу були потужними містечками з багатими маєтностями, а нині зачаровують архітектурою тих часів та цікавими пам’ятками. В майбутньому до таких промо-турів планують залучати представників туристичної сфери з інших областей.

«Промоцію туристичного потенціалу Хмельниччини ми почали з менш розкручених громад, які, тим не менше, мають чим здивувати туристів, - каже Ігор Петраш, начальник відділу з питань курортів і туризму Департаменту економіки, курортів і туризму Хмельницької ОДА. – На широкий загал вони не такі відомі, але тут справді є на що подивитися. До них варто привертати увагу, популяризувати, писати грантові проекти, щоб залучати кошти на розвиток як туристичного потенціалу, так і інфраструктури цих містечок чи сіл».

Наразі, за словами Ігора Петраша, починають популяризувати такі туристичні локації серед мешканців області. А в майбутньому планують організовувати промо-тури для представників сусідніх областей та Східної та Центральної України.

«Маємо на меті залучити в регіон більше туристів та туристичних компаній, - каже пан Ігор. - Ми проаналізували, хто до нас приїжджає. Кам’янець, Самчики, Старокостянтинів відвідують багато туристів з Києва, Запоріжжя, Дніпра. Тому якраз і будемо звертати увагу саме на ці регіони, щоб показати туристу ті місця, яких він ще не відвідував. Звісно, інфраструктура ще не всюди достатньо розвинена, тому важливо, щоб ці туристичні родзинки бачили не лише туристи, а й меценати. І однозначно, місцева влада має зрозуміти, що туризм – це те, на чому можна заробляти, розвиваючи цей потенціал, вкладаючи в нього».

За словами Ігора Петраша, в умовах децентралізації, перед громадами відкрилося багато можливостей. Однак на місцевому рівні не завжди знають, що з цим робити, і туризм десь на задньому плані. Тому, демонструючи успішні зразки розвитку туризму, вчитимуть й інші громади розвивати туристичний напрямок.

Щоб відреставрувати ратушу в Чорному Острові її викупили з приватної власності 

До прикладу, колишнє містечко, а нині селище, центр об’єднаної територіальної громади, Чорний Острів, безперечно, має чим здивувати туристів. Одразу після створення ОТГ тут, поруч з іншими напрямками, взялися за відродження пам’яток. Деякі з них, як от заїжджий двір Ратуші, що свого часу горіла, навіть викупили з приватної власності. Нині, залучаючи грантові кошти, планують відбудувати і її, і реставрувати палац Пшездецьких, здійснивши капітальну реконструкцію будівлі та надавши йому автентичного вигляду.

Палац Пшездецьких планують реконструювати, надавши йому автентичного вигляду.

Стати туристичним осередком Чорний Острів має усі шанси, каже Анатолій Бєлєванцев, головний спеціаліст з відділу освіти, культури, молоді та спорту Чорноострівської селищної ради об’єднаної територіальної громади. І їх важливо не прогавити. Саме тому однією з перших в новоствореній ОТГ розробили програму розвитку галузі культури. За ці декілька років тут став традиційним Всеукраїнський фестиваль народної творчості та ремесел «Чорноострівський ярмарок», і власне, почали відроджуватися історичні об’єкти. Нині вже одинадцять інформаційних таблиць, розміщених у селищі, розповідають подорожнім про історію пам’яток.

Інформація про пам'ятки Чорного Острова розміщена на інформаційних стендах
У першій половині ХІХ століття Чорний Острів був великим промисловим містечком

При в’їзді до селища зустрічає туристів новенький арт-об’єкт, встановлений цього року на честь сторіччя битви між вояками Української народної республіки та більшовиками, яка закінчилася перемогою українців. Пам’ятний знак полковнику Євгену Мишковському, який був важкопоранений у бою і за кілька днів помер у шпиталі, та інсталяцію, яка відображає події тих часів, встановили, щоб відновити національну пам'ять.

При в’їзді до селища зустрічає туристів новенький арт-об’єкт, встановлений на честь сторіччя битви між вояками Української народної республіки та більшовиками.

Загалом, як розповідає Анатолій Бєлєванцев, у першій половині ХІХ століття Чорний Острів був великим промисловим містечком. Заводи з виготовлення цегли, черепиці, дзвонів (також при ньому діяла ювелірна артіль), цукровий завод, поташна фабрика, де виготовляли соду, фабрика, де робили шафи, столи та карети, воскобійня, пивоварня, чотири млини, один з який паровий, пекарня... Вже тоді містечко мало залізничне сполучення та славилося своїми масштабними ярмарками. Тож з багатого минулого до наших часів в Чорному Острові залишилося чимало цікавинок, вартих уваги туриста.

З балкону палацу до острівця вів 250-метровий місток, острів був прикрашений альтанками, тут часто звучали оркестрові концерти

«Чорний Острів має давню історію, - розповідає Анатолій Бєлєванцев. - На Вовчій горі, що височить неподалік, були знайдені поселення трипільської культури. А Геродот, грецький філософ, згадував, що тут існували великі поселення неврів – людей, які вміли перевтілюватися у вовкулак. Мабуть, і назва гори пішла від того. Загалом, нині тут можна побачити багато цікавого. Скажімо, досі існує острівець, який був штучно насипаний за часів Кароля Пшездецького, власника збереженого до наших часів палацу. До речі, з балкону палацу до острівця вів 250-метровий місток. За тих часів острів був прикрашений альтанками, тут часто звучали оркестрові концерти».

Арабські кахлі з палацу хотіли купити за шалені гроші

Ті часи залишили по собі цікаву історію, яку залюбки розповідають туристам під час екскурсій. Тому, буваючи в Чорному Острові, обов’язково варто відвідати палац Пшезденьких. В одному з корпусів, що мав назву палац для розваг, нині розташовані музейні кімнати, кожна з яких розповідає про історію та відомих людей, які свого часу жили в Чорному Острові. Чого лише варті інтер’єри, що збереглися: парадні дубові сходи, муровані печі XIX століття з італійських та арабських кахель. Останні, до речі, поціновувачі мистецтва навіть хотіли викупити за шалені гроші. Та музейники не погодилися віддати.

Пічки в палаці оздоблені арабськими кахлями XIX століття
Їх хотіли викупити за великі кошти

Тут також можна побачити репродукції малюнків палацу Наполеона Орди, картини родини Пшездецьких, зокрема Лаури, посмертний надгробок якої вважається мистецьким витвором та який можна побачити в кафедральному костелі святих Петра і Павла в Кам’янці Подільському.

У приміщенні також діє музей відомого байкаря Леоніда Глібова, який в Чорному Острові написав свою «Журбу», відому як пісню «Стоїть гора високая…». Він вчителював тут у повітовому училищі, викладаючи історію, географію та латину. А угорський композитор та піаніст Ференц Ліст написав в містечку та вперше виконав свою відому Угорську рапсодію №2.

Про костел, усипальницю Пшездецьких та… снаряди під дахом

Не варто оминати туристам і двохсотлітній храм - костел Успіння Діви Марії, в криптах якого покояться представники роду Пшездецьких. Саме вони заклали його як храм для вірян та як родинну усипальницю. Отець Віктор Ткач залюбки відмикає масивні старезні дерев’яні двері залізним ключем, котрі зі скрипом відчиняються для тих, хто хоче почути слово Боже та послухати історію костелу.

Отець Віктор Ткач залюбки відмикає масивні старезні дерев’яні двері костелу
Надгробна плита представника роду Пшездецьких, що збереглася в костелі
У костелі була усипальниця родини Пшездецьких

Початок будівництва храму датують кінцем XVIII століття. А освятили його у 1820 році. У радянські часи тут був будинок культури, і деякі фігури святих, котрі прикрашали будівлю, знищили. Саме тоді й викинули надгробок Лаури, яку поховали під однією з колон. На щастя, його не встигли знищити і перевезли до Кам’янця-Подільського.
До речі, під дахом костелу можна побачити два снаряди, які влучили в будівлю якраз під час згаданих вище боїв сторічної давнини.

Ісус з вишеньками та Діва Марія у вишиванці: ікона з історією, що тягнеться від часів козацтва

Ще один храм, який дивує своїми розписами, розташований у центрі містечка. Це Свято-Преображнська церква ХVIIІ століття. Саме тут можна побачити старовинний образ Богородиці у вишиванці, на руках якої малий Ісус тримає три вишеньки.

Настоятель Чорноострівської Свято-Преображнської церкви отець Віталій Масловський досліджував історію ікони майже десять років. Вивчив гори документів в архівах Любліна, Кракова, Варшави, Санкт-Петербурга та Львова.
Вперше, звісно ж, з того, що знайшов священник, про неї згадують в документах, в котрих йдеться про Пилявецьку битву.

«Під час козацько-польської війни в 1648, в бою під Пилявою, цю ікону, Євангеліє та ще деякі церковні речі врятували двоє монахів-францисканців з палаючої маленької церкви на одному, неподалік від Пиляви, хуторі, - розповідає Отець Віталій. - Козаки, котрі перестріли монахів, ікону та речі забрали собі, а монахів відпустили. Через рік з козацького табору, який стояв під Чорним Островом, узяв ікону сотник Созонт із Збрижа і відніс її до місцевої церкви в подяку за зцілення від хвороби дочки Павліни... В архівах згадується, що Діва Марія та Ісус були зображені в традиційному українському одязі».

Настоятель Чорноострівської Свято-Преображнської церкви отець Віталій Масловський досліджував історію ікони майже десять років

Очевидно, що вже в ХХ столітті, під час радянщини, вишиванки, в які одягнуті Діва Марія та Ісус, було наказано замалювати. Відомо, що в 30-х роках, коли церкву закрили, ікону врятував від знищення чоловік з сусідньої Мар'янівки, Йосип Ліпніцький, який тоді служив старостою в храмі. Родина переховувала її до того часу, поки церкву знову не відкрили.

«В 2003 році, під час реставрації купола храму, я попросив художника, щоб той привів ікону до ладу, обмив її та обрамив, - пригадує отець Віталій. - Тоді на іконі було видно лише обличчя Діви Марії та Ісуса, а все решту було заліплене кількома шарами фарб. І коли ми потроху почали їх змивати, побачили ці вишеньки. А коли почали знімати шар фарби з іншого боку, побачили цю дивовижну вишиванку. Помалу ми привели ікону до ладу, і вона постала перед вірянами в такому вигляді, якою була колись».

Чому Антоніни називають музеєм просто неба

Антоніни – селище на Красилівщині – туристів дивує з першого ж погляду. Це справжнісінький музей під відкритим небом, де до цього часу збереглася унікальна забудова початку ХХ століття. Десятки будиночків, зведених у стилі фахверк, часто стають справжнім відкриттям для тих мандрівників, які відвідують його вперше.

Будиночки в Антонінах, зведені в фахверковому стилі

Село Голодьки як садиба Антоніни постає у XVIII столітті. А найбільшого розквіту маєтність зазнала за часів господарювання Юзефа та Гелени Потоцьких на початку ХХ століття. Антоніни були їхньою літньою резиденцією – однією з найвеличніших в окрузі. Саме Юзеф Потоцький перетворив звичайне досі селище на розкішний маєток. Усе, що було на той час кращого в Європі, він віз сюди.

Антоніни – селище на Красилівщині – туристів дивує з першого ж погляду

Маючи близько ста тисяч гектарів орних земель у володінні, Потоцький прагнув скрізь модернізувати та удосконалити кожен робочий момент. Усе з новітнього обладнання, яке існувало на той час, було і в Антонінах. Граф будував фабрики, млини, винокурні, лісопильні, цукрові заводи...

Екзотики в Антонінах не бракувало

Тут були ставки для розведення коропів, конюшні з найкращими арабськими скакунами, парфумерна фабрика та фабрика гути, школа і міністерське училище для хлопчиків, телеграфно-поштове відділення. Потоцький навіть продав в Африці свою діамантову копальню, щоб побудувати в Антонінах залізницю…

За часів Потоцького добудували палац та у 1900 році встановили чавунну огорожу з трьома розкішними брамами

За часів Потоцького добудували палац та у 1900 році встановили чавунну огорожу з трьома розкішними брамами. Саме Західні ворота – одна з туристичних візитівок Антонін. Шість колон, які розташовані півколом та мають шестиметрову висоту, оздоблені вазами, рослинними орнаментами та гербами роду Потоцьких (Пилява), Сангушків (Погоня) та Радзивілів – (Орел з короною). Свого часу ці ворота слугували для парадного в’їзду та зустрічі гостей.

Колони, які розташовані півколом та мають шестиметрову висоту, оздоблені вазами, рослинними орнаментами та гербами роду Потоцьких

Поруч - найменша історична будівля селища, втім чудово збережена до наших часів, - будинок брамного гаупвахтера, виконаний в стилі геобароко.

Найменша історична будівля - будинок брамного гаупвахтера, виконаний в стилі геобароко

«Розкішного палацу, на місці якого нині стадіон, на жаль, немає. У 1919 році більшовики маєток спалили. Кажуть, він горів два тижні... Втім, палац можна побачити на старих світлинах. Головний вхід був збудований в стилі Одеського оперного театру, і, власне, спроектований він одним і тим же архітектором Фердинандом Фелнером. У будівлі налічувалося 165 кімнат з вражаючими інтер’єрами. Мармур, шовк, парча, картини, порцеляна, зброя, величезна бібліотека рідкісних книг, яка налічувала 20 тисяч примірників...», - розповідає екскурсовод Ольга Савчук.

Про зв'язки з нащадками Потоцьких, будиночки в стилі фахверк та реставрацію парку

Нині історію роду та Антонінської садиби можна простежити за старими фотографіями у Музеї Потоцьких, який облаштували у селищі в 2018 році. Чимало експонатів та світлин для музею передали до Антонін з Польщі. В громаді зізнаються, що підтримують зв’язки з нащадками Потоцьких та дослідниками, які збирають по крупинках історію роду і залюбки діляться нею з жителями Антонін.

Манеж в, якому об'їжджали коней

А от у парку, яким вела дорога до до палацу Потоцьких, до нині збереглися десятки будиночків для офіціалістів – графських службовців, зведених у стилі фахверк. Нині вони, вже столітні, й складають те неповторне архітектурне обличчя селища, яке вражає, дивує, захоплює. Про кожен з них можна писати, слухати, але, звісно, краще побачити.

Нині історію роду та Антонінської садиби можна простежити за старими фотографіями у Музеї Потоцьких

Сам парк починають реставрувати. Цей проект, під назвою «Створення туристично-рекреаційної зони «Сквер Потоцьких», став одним з переможців конкурсного відбору серед проектів регіонального розвитку, які втілюватимуть в життя за рахунок коштів держбюджету. Він передбачає рекламну кампанію, проведення культурних заходів, створення нової рекреаційної зони, розвиток туристичних локацій та ремонтно-реставраційні роботи.

Коментарі:

До теми

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую