Краще спробувати, а не говорити

Таку пораду закордонним інвесторам дають на «Подільському цементі»

«Грибні місця» треба знати…
Якщо вірити прогнозу однієї з лондонських компаній, що спеціалізується на кредитному маркетинговому аналізі, Україна нинішньої осені ввійшла до списку найризикованіших для інвесторів країн. Про це повідомив днями телеканал “24”. В одній «упаковці» з нашою країною опинилися Аргентина, Венесуела, Латвія, Ісландія, Литва, Казахстан… А найбільш привабливими названо не стабільно передові Японію та Швейцарію, а Нову Зеландію та Австралію.
Залишимо всілякі моніторинги та рейтинги моніторам, і розповімо історію, яка може спростувати навіть вельми авторитетні судження про ризикованість інвестування в Україну. Про cвій потужний вклад в українську економіку, до прикладу, ось уже десять літ не шкодує відома в світі ірландська компанія CRH, постійним об’єктом інвестицій якої є підприємство «Подільський цемент». Завод знаходиться поруч із українською туристичною Меккою – старовинним Кам’янцем-Подільським. За останні роки лише в цьому невеликому місті збудовано 18 готелів. Але ж завод працює не тільки на місто!
Ефективність інвестицій залежить, де саме, в яку галузь вкладати гроші, з якими партнерами та як їх освоювати. Це чимось схоже на правило грибників: якщо сподіватися виключно на везіння, можна з порожнім кошиком вернутися, треба знати грибні місця. Не менш важливо, яка співпраця з місцевою владою, громадою, чи не шкідливе нове виробництво, чи надходять від нього податки в обов’язкові державні фонди.

Мовою цифр
За 10 місяців 2009 року ВАТ «Подільський цемент» сплатив до бюджетів всіх рівнів та цільових фондів 114,4 мільйона гривень податків, у тому числі до державного бюджету – 96 339 тисяч гривень, до місцевого – 5 657 тисяч, за користування надрами – 30 520 тисяч, податку на прибуток – 53 мільйони, у цільові фонди – 12 396 тисяч гривень.
Коментарі про успіх бізнес-проекту СRH в Україні з вуст її представників звучать нині ще оптимістичніше, ніж у попередні роки. Подумати тільки: в Україні криза, а гігант будівельної галузі «Подільський цемент», вже в першому, надзвичайно важкому для більшості підприємств, кварталі цього року заробив 34 мільйони гривень чистого прибутку, а до кінця року очікується й усіх сто п’ятдесят. І це притому, що, крім виробництва, «Подільський цемент» небаченими темпами будується, «народжує» новий завод, що і зводиться, і працюватиме за найпередовішою світовою технологією такої ж всесвітньо- відомої, як CRH фірми «Polisios» (Німеччина). Жодне цементне підприємство на території колишнього СРСР досі не проводило реконструкції в такому об’ємі.

Учора – не сьогодні, сьогодні – не завтра
На території ВАТ «Подільський цемент» вже на 14 метрів вгору виросла нова будова. «До березня 2010-го, – каже голова правління відкритого акціонерного товариства, генеральний директор Семен Дарчук, – все металеве обладнання, а це ще десь п’ять із половиною тисяч тонн металу, має бути зібране та змонтоване, тоді три місяці даємо електрикам, і на жовтень готуємо здачу об’єкта». Якщо сьогодні подільські цементники випускають кожну шосту тонну всього українського «борошна» будівельної індустрії, то новий завод дасть усі 20 відсотків вітчизняного цементу. Старі печі, в яких клінкер випалювався «мокрим» способом, можуть залишити діючими, якщо ринок потребуватиме все більше продукції. Нова піч –«суха», вона одна здатна замінити п’ять «старомодних». До того ж, якщо нині піч споживає 1680 кілокалорій енергії, аби випалити одну тонну клінкеру, то майбутня потребує лише 730.
Семен Дарчук любить повторювати фразу: «Сьогодні не слід працювати, як учора, а завтра – як сьогодні». Хто не розуміє його – на «Подільському цементі» не приживеться. А привабливішого підприємства в краї годі шукати. Середньомісячна зарплата тут за два роки зросла на 1035 гривень, ніколи не затримується і становить за десять місяців поточного року 3535 гривень, не кажучи про найрізноманітніші «принади» - від щорічних оздоровчих, оздоровлення дітей, калорійних копійчаних обідів у заводській їдальні до фактично безпроцентного кредитування членів колективу.

Якщо ти попереду, позаду – спільнота
Чому Деміан Фітцморіс, головний представник СRH, став радником Семена Дарчука, а не взявся власноруч керувати підприємством, акції якого купила компанія? Європейці розуміють: краще за самих українців їх країну не знає ніхто. До того ж Семен Дарчук – член правління Української асоціації підприємств і організацій цементної галузі, входить і до правління спілки керівників підприємств Хмельницької області, людина знана і шанована. Такий підхід приніс успіхи підприємству. Сторони не тільки порозумілися, а стали однодумцями, партне- рами, друзями. Хоч стратегію розвитку усе ж намітили ірландці.
На здобутих плюсах ніхто й не думав зупинятися. Генеральний директор, який удостоєний звання «Заслуженого працівника промисловості України», ще змолоду був раціоналізатором. Не тільки іноземці несуть на підприємство передове, а й самі подоляни. Оскільки нова піч дає можливість використовувати альтернативне паливо, то Дарчук особисто взявся за цю справу. Адже є шанс ще більше здешевити подільський цемент, досягти ще суттєвішої економії енергоресурсів. Он скільки сміття, непотребу терпить на собі подільська земля! Усе це може стати паливом.

Підтримай сайт