Голова обласної ради Микола Дерикот: «2011 рік для області буде складним»

В принципі, єдиним кандидатом, котрий міг скласти конкуренцію активному Миколі Васильовичу, був сам губернатор області Василь Ядуха. Та одразу, після проголошення результатів місцевих виборів, голова облдержадміністрації провів прес-конференцію для обласних ЗМІ, де повідомив, що не буде цього робити. Саме тоді одним із фаворитів на крісло голови ради став Микола Дерикот, котрий йшов до обласних депутатів від Партії регіонів по мажоритарці у «рідному» Старокостянтинівському районі. Бо ж було очевидно, що на цю посаду «регіонали», які утворили більшість у раді, ставитимуть тільки своїх…
Як працюватиме нова рада у нинішньому році і як це відіб’ється на житті звичайних жителів області вирішила дізнатися наша газета у новопризначеного голови обласної ради Миколи Дерикота. Він дав своє перше інтерв’ю у 2011 році саме нашій газеті. 
– Миколо Васильовичу, ви більше двох років були першим заступником голови облдержадміністрації. До цього очолювали Старокостянтинівську районну адміністрацію. Знаю, що робота у вас постійно була пов’язана в безкінечними поїздками, зустрічами з людьми, прийомами громадян, вирішенням різних проблем регіону. Не секрет, що нинішня посада, можливо, й вважається публічною, проте, дещо відрізняється від тієї метушні. Ви відчули, що повноваження змінилися? 
– Відверто кажучи, мені також це здавалося з самого початку. Але, за усі ці тижні після мого призначення двері до кабінету не зачиняються. Завжди є нагальні проблеми, які доводиться вирішувати на місці і зараз. Знову є термінові виїзди у села та райони області. До того ж, вирішувати усі проблеми регіону голова облдержадміністрації просто не може. У багатьох питаннях необхідне втручання голови ради.
– І все ж таки, на одній з останніх прес-конференцій голова облдержадміністрації Василь Ядуха на питання: «Чи бачить він себе у кріслі голови облради?» відповів, що він не звик до такої спокійної роботи…
– Розумієте, обласна рада – це великий механізм. Вона вирішує певні притаманні саме їй питання. Взяти хоча б призначення директорів комунальних підприємств, будинків-інтернатів, шкіл тощо. В області вже давно назріли проблеми, які вимагають оперативного вивчення, аналізу та вирішення. Повірте, їх настільки багато, що працювати доводиться і вдень, і вночі.
– Пане Миколо, а як ви охарактеризуєте склад нинішньої обласної ради? Наскільки її робота буде ефективною? Зокрема, як ви плануєте співпрацювати з опозицією?
– Нам немає що ділити. В раді сформована спільна команда. Взяти хоча б останню сесію, на якій вдалося вирішити декілька десятків питань за дві з половиною години. До речі, на ній був прийнятий й обласний бюджет, за який з 86 депутатів проголосувало 80. Тобто, ми бачимо роботу консолідованої сили. Загалом, я вважаю нинішній склад депутатського корпусу професійнішим від своїх попередників – нині у раду замість політиків прийшли професіонали.
– Кажуть, що з вашим приходом у апараті ради відбулися певні кадрові зміни. Більше того, ви ініціювали скорочення певних посад. Це принципове рішення чи економія коштів?
– І те, і інше. Справа в тому, що нині існує проект урядової програми реформування певних структур. Ми вирішили одразу взяти його за основу, формуючи структуру нинішнього апарату ради. Тобто, вирішили бути далекоглядними, розуміючи, що зміни рано чи пізно відбудуться. До того ж, ні для кого не секрет, що у органах державної влади та місцевого самоврядування є чимало структурних підрозділів, які повинні бути оптимізовані, об’єднані чи навіть розформовані. Часто та кількість працівників, яка у них виконує певні функції, є просто зайвою та непотрібною.
– То на скільки був скорочений апарат нинішньої ради?
– На дев’ять чоловік. Нині у нас працює 40 осіб – це разом з обслуговуючим персоналом.
– Програми, які приймає обласна рада, досить точно відбивають особливості та нерозв’язані проблеми краю. Проте, документи розраховані надовго: п’ять, десять, навіть п’ятнадцять років. Ви впевнені, що це раціонально, і намічене буде виконано?
– Кожна програма під час її впровадження у життя повинна глибоко аналізуватися, як мінімум, кожні півроку та рік. Це дозволить внести у неї нагальні зміни та коригування. Ну, взяти хоча б економічну кризу. Передбачити її, а тим паче, її наслідки, ніхто не міг, тому існуючі програми потребували змін. Якщо це робити вчасно, то усі документи, прийняті радою, будуть ефективно працювати. Якщо ж ні – то усе залишиться на папері.
– Миколо Васильовичу, чи не на часі, на вашу думку, в державі назріло реформування місцевого самоврядування. В чому, на вашу думку, воно повинно полягати? Адже багато ваших колег кажуть, що чинне законодавство істотно обмежує повноваження рад?
– Я завжди був прибічником реформування. Зокрема, давно виступаю за здійснення територіальної реформи у два етапи. Перший - об’єднання сільських рад. Не може сільрада складатися з 200 людей, вона не самодостатня. Необхідно укрупнити її хоча б до двох тисяч осіб. В іншому випадку, рада перетворюється на звичайне утримання апарату без будь-якої користі для громади. Щодо другого етапу, то він полягатиме у створенні загальноосвітніх округів, навколо яких утворюватимуться конгломерати культурного та просвітницького життя громади.  А нині доводиться витрачати кошти на отримання закладів, де навчається менше 20 школярів, а вони могли б піти на створення хороших умов для однієї потужної школи в освітньому окрузі.
– А які пріоритети у соціально-економічному розвитку області ви визначили як голова обласної ради на 2011 рік?
– Ми повинні розуміти, що рік, який щойно наступив, буде доволі складним для України та, відповідно, для Хмельниччини. В першу чергу, це пов’язано з впровадженням багатьох реформ, часто непопулярних серед населення. Проте, вони необхідні, і позитивний результат від їх запровадження ми незабаром відчуємо. Друге питання, яке постане у 2011 році, є наповнення бюджетів. З прийняттям нового Податкового кодексу ми повинні шукати альтернативні шляхи його «живлення». Та питанням №1 для, зокрема області, стане виведення з «тіні» заробітних плат та офіційне оформлення найманих працівників. Необхідно нарешті усвідомити й власникам, й робітникам, що неофіційна зайнятість та зарплата «в конвертах» в майбутньому позначиться на кожному з нас.
– І ви вірите в те, що останнє вдасться здійснити?
– Вірю. Ми докладемо усіх зусиль та підключимо для цього усі можливі механізми. До прикладу, лише у минулому році 30 тисяч підприємців Хмельниччини вже вийшли з «тіні».