ye-logo.v1.2
20 Вересня, 2020

Чи можуть впливати селяни на голову, якого обрали?

Політика 9618 1
Після розпаду сільгосппідприємства в Черні єдиною інстанцією, куди можуть звернутися люди, залишилася сільрада.. Фото: Фото автора.

Телефонний дзвінок Лідії Семенової із села Черна Старокостянтинівського району звучав як крик душі, благання про допомогу

«Поводить себе грубо і зухвало»
«Наш сільський голова Юрій Борисюк самоусунувся від виконання покладених на нього обов'язків. На роботі майже не буває. А якщо з'являється, то до нього неможливо підступитися з будь-яким питанням, бо нічого не знає, а, може, й не хоче відповідати. Поводить себе з людьми грубо і зухвало.
Свого часу в селі було сільськогосподарське підприємство. Зі своїми наболілими проблемами і клопотами люди йшли, в основному, до його керівника. Та після розпаду сільгосппідприємства по суті єдиною інстанцією в Черні, куди можна звернутися по допомогу, стала сільська рада.
Однак її очільник, без згоди селян, без укладання договорів віддає в оренду та розпродує їхні майнові паї. Орендарі, як тільки можуть, розтягують людське майно. Скажімо, Василь Ячнюк, який орендує зерносклад, поступово його розбирає, а з тих матеріалів споруджує на ставку будиночки для відпочинку, в яких проводять своє дозвілля не селяни, а пиячать галасливі компанії.
З цього приводу ми зверталася до голови Старокостянтинівської райдержадміністрації та в правоохоронні органи. Прокуратура переадресувала справу на міліцію. Схоже, вона там і зависла. З райдержадміністрації була перевірка, однак відповіді до цього часу ми не отримали, хоча після нашої скарги минуло більше місяця.
А тим часом стартувала передвиборна кампанія. В селі кажуть, що Юрій Борисюк знову збирається балотуватися на сільського керманича. Заручається підтримкою серед тих, кому віддав селянські майнові паї в оренду. А тих, хто проти них виступає, залякують. Коли нашу скаргу перевіряла юрист із районного управління сільського господарства, сільська акушерка Люба Ковтонюк заїкнулася, що знає, де дівається все розпайоване майно. То через кілька днів на сесії сільської ради депутати приймають звернення до головного лікаря району, аби звільнити акушерку з роботи. Люди стали на її захист, зібрали підписи в її підтримку і поїхали до головного лікаря. Звільнення вдалося уникнути.
До того ж, сільський голова як хоче, так і розпоряджається землею. У моєї покійної матері було сімдесят чотири сотки. Три з них він захотів виділити своєму другу. А щоб жінка не чинила супротиву, присилає землеміра, який «наміряє» зайвих тридцять п'ять соток. Коли жінка хоче узаконити «зайві» сотки, сільський голова погрожує роздути скандальну справу про самозахоплення землі. Лише після смерті матері, коли я почала приватизувати земельну ділянку, і її переміряли фахівці земельного кадастру, з'ясувалося, що ніяких зайвих соток немає», - з болем у серці розповідає Лідія Василівна. Майже водночас аналогічна скарга від неї надійшла на ім'я голови Старокостянтинівської районної ради Сергія Фесуна. Тому із його заступником Анатолієм Пасічником їдемо у Черну, аби з'ясувати, чи справедливо нарікають селяни на свого очільника, чи, може, зводять наклеп на нього.
Ззовні приміщення сільської ради на фоні асфальтованих вулиць має жалюгідний вигляд. Видно, що давно неремонтоване. А коли заходимо всередину, то можна жахнутися. На сходовій клітині між першим і другим поверхом купи неприбраного сміття. Там, зверху, свого часу розташовувалася контора сільгосппідпри- ємства. А тепер крізь дверні отвори чітко проглядається пустка і обдерті стіни колишніх кабінетів.
Сільська рада розташована на першому поверсі. В кабінеті голови немає, лиш запах тютюнового диму свідчить, що зранку тут був господар.
«У Юрія Васильовича захворіло порося, тому й пішов терміново додому», – пояснюють підлеглі. Допоки вони телефонують до свого шефа, їдемо на фельдшерсько-акушерський пункт. У напівхо- лодному приміщенні завідуюча Ганна Микитюк веде прийом хворих.
«Зараз ще якось перебиваємося. А коли на дворі знизиться температура, не знаю, що будемо робити. В електрокотлі ще минулої зими вийшов з ладу тен, і він працює на половину потужності. Я три місяці тому подала заявку в сільську раду, і лише на останній сесії прийняли рішення про виділення коштів на його придбання. Ні дров, ні вугілля для альтернативного пічного опалення немає», – скаржиться жінка.

«Ніякого тиску ні на кого не чинив»
Сільський голова спочатку все заперечує. Ніякого тиску ні на кого не чинив, не казав акушерці, щоб звільнялася. І лише згодом зізнається, що після того, як закінчилося засідання останньої сесії сільради, зачитав своє особисте звернення до головного лікаря району про звільнення акушерки і запропонував, щоб депутати його підтримали. Більшість народних обранців підписалися під цим документом.
«А що були вагомі підстави для прийняття такого звернення?» – запитую.
«Коли завідуюча ФАПом пішла у відпустку, то медичний заклад перетворився в сільський клуб пліток. Та й перед юристом райсільгосппроду, яка проводила перевірку скарги за дорученням голови райдержадміністрації, Люба Ковтонюк звинуватила мене в тому, що я  алкоголік і нібито проходив психіатричне лікування. Хочу сказати, що це є неправда, тому що ніякий я не алкоголік, ніде не перебуваю на обліку, ніде не лікувався і не захоплююся зловживанням спиртним. Як і кожна людина можу випити чарку, але лише по великих святах», – пояснює Юрій Борисюк.
«Ви зверталися в правоохоронні органи за те, що на вас наводять наклеп як на посадову особу?»
У відповідь сільський голова лиш розводить руками. Навіщо йому правоохоронні органи, якщо він сам у селі господар і сам може будь-кого поставити на місце силою своєї влади. Принаймні, такий висновок напрошується, коли аналізуєш поведінку сільського очільника.

Куди хочу, туди й повертаю?
«Сільська рада не мала права розпоряджатися розпайованим селянським майном, оскільки не має на нього актів прийому-передачі та рішення зборів його власників. І водночас вона віддає в оренду, не уклавши ніяких договорів», – констатує юрист райсільгосппроду Тетяна Остапчук.
 Свої дії Юрій Борисюк пояснює благими намірами, мовляв, на території сільської ради є поля, які передані селянами в оренду. За це люди отримують паї зерном. Його потрібно десь видавати, не будуть же на дощі посеред вулиці мокнути!
«Ми звернулися до керівника фермерського господарства «Андріївське» Василя Ячнюка, аби взяв зерносклади на збереження без орендної плати. Ось і договір є», - сільський голова демонструє документ, дія якого закінчилася ще 28 листопада 2008 року. Є у ньому досить дивний пункт, який гласить «у разі відсутності заяв однієї із сторін про припинення або зміни договору оренди, після закінчення строку протягом одного місяця він  вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах». Не потрібно бути юристом, аби визначити, що такий договір вважається вже недійсним, хоча Юрій Борисюк переконаний у протилежному.
Довго ми розмовляли з Чернянським сільським головою. Конкретної відповіді на поставлені запитання та претензії скаржників він не давав. Чи то намагався заговорити зуби,  чи, може, у нього (за його ж висловлюванням) своя логіка. Усі звинувачення, які висувалися в скарзі на його адресу відкидав. Стверджував, що всі кошти, які надійшли в сільраду від продажу майна колишнього сільгосппідприємства, знаходяться на спец- рахунку. Заперечував, що має якусь особисту вигоду від здачі в оренду зерноскладу.
 Черну покидав я із пригніченим настроєм. Боляче було на душі не так за сільського голову, як за людей, котрі його вибирали, бо ж, як кажуть, бачили очі, що купували. Хоча, селяни стверджують, що сільський голова був зовсім іншою людиною до того часу, поки сільрада не почала розпоряджатися розпайованим селянським майном. Тоді до нього можна було підійти, поговорити по-людськи і отримати вичерпну відповідь на будь-яке питання.
Пізно ввечері знову зателефонувала Лідія Семенова:
«Після вашого приїзду люди стали якимось розкутішими, уже не в закутках, а відкрито один перед одним говорять про сільського голову. Про недоліки в його роботі і норовливий характер. Не бояться, що настане розплата. На наступних виборах будемо добре дивитися, за кого віддамо свої голоси».

Коментарі:

валерій 26.09.2010 10:04

дивуюсь з приводу написання статті.5років тому це було покинуте богом і забуте людьми село і тільки завдяки голові села Юрію Васильовичу і небайдужим жителям (не ті що вказані в статті)було зроблено і робиться для відродження села.А чому б Вам пан кореспондент не поспілкуватися з іншими людьми?Яких не 5 чоловік а ціле село...

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Інформація з інших ресурсів

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую