ye-logo.v1.2
20 Серпня, 2019

П’ятсот пам’ятників біля трас

Лариса ШАНДОВСЬКА, Олена ЩЕГЕЛЬСЬКА Суспільство 902

Протягом місяця на Хмельниччині проводили роз’яснювальну роботу: щоб забрати вінки і стелли з доріг

...Проте ніхто не рахував, скільки таких сумних букетів та вінків лежать на узбіччі наших доріг. Їх наполегливо, з року в рік, носять туди рідні нещасних, чиє життя обірвалося саме на тому фатальному місці. І їх можна зрозуміти. Але коли хрести й пам’ятники стоять ледь не на кожному кроці, то чи не перетворяться з часом наші дороги на величезний цвинтар?
Саме тому “Укравтодор” запропонував забрати з узбіч доріг ритуальні знаки – подалі від очей водіїв. Адже, на їхню думку, уся ця цвинтарна атрибутика викликає лише неприємне відчуття тривоги. Дійсно, кожні 200-300 метрів, а то й частіше, наші дороги “прикрашають” пам’ятники, квіти та вінки.
Щоправда, з рішенням “Укравтодору” щодо зняття пам’ятних знаків згодні не всі, і це, в основному, рідні загиблих. Хоча й серед них є люди, які категорично не сприймають перетворення доріг на кладовища.

Коли бачиш траурні вінки, мимоволі відволікаєшся від дороги
“Я розумію скорботу цих людей, - каже хмельничанка Оксана Пашкова, - більше десяти років тому в автокатастрофі загинув мій чоловік. Їдучи на великій швидкості, машина не вписалася в поворот і врізалася в дерево. Він був за кермом, тому втратив лише ногу. Його товариш сидів збоку, і йому відірвало голову. Коли до них підбігли люди, мій чоловік ще був живий. Але він все одно б не вижив, навіть якби й витримало серце, - в нього були розчавлені всі внутрішні органи.
...Дорога сама по собі важка (це я кажу як людина, якій часто доводиться сидіти за кермом), тому ти постійно знаходишся в напрузі. А коли їдеш і бачиш траурні вінки, мимоволі відволікаєшся.
Те ж саме й у місті: на стовпах з дорожніми знаками часто можна побачити букетики чи вінки. Я, в першу чергу, звертаю увагу саме на вінок, а не на знак.
Сама я не поставила жодного вінка, і коли буваю на місці трагедії, в мене всередині все тремтить. В результаті - настрій зіпсований думками про смерть.
... Нині на тому місці, де загинув мій чоловік, зводиться будинок. І уявіть, приходжу я і ставлю вінок. А як тим людям щодня дивитися на це?”.

Щоденне нагадування про смерть – це жорстоко
Ця трагедія сталася в Хмельницькому кілька років тому, якраз на Великдень. Ввечері, під колесами авто, що летіло на скаженій швидкості, загинуло двоє чоловік: дев’ятнадцятирічна дівчина та її хрещений.
В обох жінок: і вдови, і матері, яка втратила єдину дитину, не залишилося більше нікого. Однак ставляться вони до траурної атрибутики на дорогах негативно, вважаючи, що якби це робили всі, місто було б вкрите вінками.
“Це страшні місця, тому прикрашання їх вінками набуває двоякого значення, - каже хмельничанка Людмила Петрикова. – А скільки їх у Хмельницькому!
В мене теж два роки тому загинув чоловік разом із похресницею, яку він, разом з її мамою пішов проводжати. Усе сталося миттєво і на очах у матері: машина, не загальмувавши, збила і чоловіка, і дівчину. Чоловік загинув на місці, а вона померла в лікарні.
На саму Пасху йому наснився поганий сон, що саме – він не хотів казати, але весь день був пригнічений, навіть до церкви з нами не пішов...
Але така вже в нього доля: пройшовши Афган, прослуживши в Чорнобилі, загинути під самим будинком, та ще й на Великдень. Я пережила багато, тому не розумію, як людям хочеться рвати душу, дивлячись на траурні вінки. Смерть близької людини – це трагедія для рідних, але стороннім, особливо, жителям прилеглих будинків, думаю, щоденне нагадування про смерть – це жорстоко”.

Демонтувати – рука не піднімається
Рішення «Укравтодору» про демонтаж ритуальних знаків на дорогах поки що залишається на рівні розмов. Адже законодавча база щодо його впровадження не розроблена. Тому, як розповідає начальник відділу експлуатації автомобільних доріг служби автомобільних доріг в області Микола Пастухов, протягом місяця на Хмельниччині проводили роз’яснювальну роботу. Також створено реєстр придорожніх пам’ятників, яких зараз нараховується півтисячі. Однак, точно сказати цифру важко, бо ще не встигнуть «зажити рани» від однієї трагедії на дорозі, як з’являються нові свідчення біди.
Питання придорожних пам’ятників настільки делікатне, що ні в кого не піднімається рука викинути вінок чи букетик на смітник. Тим паче – зруйнувати пам’ятник. Так, коли ремонтували дорогу у напрямку Вінниці, ніхто не зміг зруйнувати солідний постамент, його просто-напросто обминули. Тому працівники дорожніх служб закликають людей до свідомості, аби ті самі забрали ритуальні знаки й перенесли їх на місце поховання загиблих або ж хоча б подалі від дороги. Однак, місяць роз’яснювальної роботи не дав майже ніяких результатів. Ми як натикалися поглядом на траурні вінки, так й досі вони зачіпають погляд, навіюючи досить невеселі думки.
Церква теж схиляється до думки автодорожників. Місце смерті не має значення, – стверджують вони. Адже не кладемо ми квіти біля лікарні, де теж помирають люди, і не вішаємо вінки на ліжко, на якому часто людина проводить останні хвилини життя. «Усі ритуальні знаки вздовж доріг – це своєрідний культ, – переконаний обласний благочинний Хмельницької єпархії православної церкви Київського патріархату отець Василь Беринда. – Й душі загиблого це нічого не дає. Просто потрібно молитися за померлого». Його підтримує і настоятель римо-католицької парафії Христа – Царя Всесвіту, що у Хмельницькому, отець Петро Міщук. «Оскільки біля дороги немає могили загиблого, то там і не повинно бути ніяких атрибутів, – каже він. – Квіти, вінки, пам’ятники – усе це має бути на кладовищі. До речі, в європейських країнах на дорогах


Читайте новини на нашому Телеграмі

Коментарі:

Популярні новини

Останні оголошення

  Так  Ні, дякую