Шестеро Героїв з Хмельниччини повернулися з війни «на щиті»

Хмельниччина – у скорботі: в громадах області попрощалися із захисниками, чиє життя забрала війна. Учора, 28 серпня, в останню земну дорогу проводжали Героїв у Кам'янці-Подільському, Красилові, Волочиську, Славуті, Гвардійській та Крупецькій громадах...

Сьогодні Красилівська громада попрощалася з Героєм Сергієм Олексійчуком, якому навіки залишиться 45 ….

«Живим» коридором-пам'яті, стоячи на колінах, зі сльозами на очах, провести в останню дорогу Героя прийшли рідні, друзі, побратими та просто небайдужі жителі та гості Красилівської громади .

«За мирного життя Сергій був добрим та веселим, мав багато друзів та багато планів і задумів, любив рідне місто, був майстром на всі руки. Але все змінила велика війна… Сергій, як справжній чоловік, без роздумів став на захист України, мріяв про Перемогу і робив все можливе для її наближення. Боронив рідну землю допоки вистачало сил, в бою отримав важке поранення і, як наслідок, помер 25 серпня в госпіталі...», - розповідають про Героя у громаді.

Поховали Героя з усіма військовими почестями на Алеї Слави місцевого кладовища.

У Красилові прощалися з Героєм Сергієм Олексійчуком. Фото: Красилівської міської ради

До Кам'янця-Подільського «на щиті» повернувся Михайло Сімчук.

Як повідомляють в Кам'янець-Подільській міській раді, мужнє серце Героя Михайла Сімчука після важкого поранення, несумісного з життям, зупинилося у госпіталі, попри усі намагання лікарів…

«Він був сім'янином, любив дружину та донечок. Добрий, щирий, працьовитий, завжди із посмішкою. Навіки 55...», - згадують Героя у громаді.

Місцем останнього спочинку Михайла Сімчука стала на Алеї Слави….

До Кам'янця-Подільського «на щиті» повернувся Михайло Сімчук. Фото: Кам'янець-Подільської міської ради

Учора, 28 серпня, Волочиська громада попрощалася із солдатом Дмитром Сергійовичем Шкодою.

Дмитро з незламною сміливістю ніс свою військову службу, захищаючи Україну, її незалежність та свободу, кажуть про Героя у громаді

Дмитро народився 16 березня 1984 року в місті Волочиську, де навчався у школі №1. Після цього здобув професію муляра і монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій у Волочиському ліцеї.

«У 2002 році, завершивши навчання, Дмитро був призваний на строкову службу. Життя подарувало йому зустріч із Наталею, яка стала його дружиною. Разом вони створили сім'ю, виховуючи двох чудових дітей – сина Максима та доньку Софійку. Дмитро працював водієм навантажувача в ТОВ «Волочиськ-Агро», - згадують життєвий шлях Героя у громаді.

З початком повномасштабного вторгнення 26 лютого 2022 року, Дмитра мобілізували, і він виконував обов'язки водія-електрика в технічній батареї.

Останній спочинок Герой знайшов у рідному місті…

Волочиська громада попрощалася із солдатом Дмитром Шкодою. Фото: Волочиської міської ради

Скорботним днем стало 28 серпня для Гвардійської громади: прощалися із старшим сержантом Олегом Васильовичем Хоманцем 1977 року народження. Він був жителем села Доброгорща.

Як повідомляють у громаді, війна обірвала життя захисника 25 серпня 2024 року. Олег Васильович загинув під час виконання бойового завдання.

«В пам'яті односельців Олег завжди буде привітним та усміхненим, в пам'яті побратимів - таким, що стояв до кінця за Україну», - кажуть про Героя у громаді.

У Гвардійській громаді прощалися із старшим сержантом Олегом Хоманцем. Фото: зі сторінки Гвардійської ОТГ

Жителі Славутської громади провели у вічність захисника України Дмитра Базовського.

Як повідомляють в Славутській міській раді, народився Дмитро 6 червня 1987 року в Славуті.

Із початком повномасштабної війни, 27 лютого 2022 року, Дмитро був мобілізований до лав Збройних Сил України. Захищав державу на найгарячіших напрямках, зокрема Бахмутському, де отримав бойове поранення. Після лікування повернувся до виконання службових обов'язків - обороняв Куп'янський напрямок на Харківщині. Службу проходив на посаді кулеметника у 57-й окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка.

«Солдат Дмитро Базовський помер 26 серпня 2024 року від раптової зупинки серця. У Захисника України залишилася дружина, син, сестра, брат та племінник. Як згадують рідні, Дмитро був дуже доброю та життєрадісною людиною, мав багато товаришів та друзів. Любив життя, свої близьких та рідних. Захоплювався риболовлею, будував плани на майбутнє, але тепер вони так і залишаться нездійсненими…», - розповідають про Героя у громаді.

Жителі Славутської громади провели у вічність захисника України Дмитра Базовського. Фото: Славутської міської ради

27 серпня у Крупецькій громаді на Шепетівщині попрощалися із 32-річним захисником України Дмитром Олександровичем Рибіцьким.

Як повідомляють у громаді, молодший сержант Дмитро Рибіцький загинув 20 серпня 2024 року під час ведення бойових дій в селі Північне Бахмутського району Донецької області .

«В останню земну дорогу наша громада у невимовному горі проводжала свого Героя. Проводжали всім селом. Прийшли родичі, друзі, знайомі, військовослужбовці, представники сільської ради, односельці та просто небайдужі жителі громади, щоб висловити безмежну вдячність за неоціненний внесок у майбутнє рідної країни», - розповідають у громаді.

Поховали Дмитра на кладовищі у рідному селі Крупець.

У Крупецькій громаді на Шепетівщині попрощалися Дмитром Рибіцьким. Фото: зі сторінки Крупецької ОТГ

Вічна шана полеглим захисникам…