ye-logo.v1.2

Риболовля, гриби та легенди

Суспільство 2117

Тим, хто хоче відпочити тілом й душею, пожити у тихому селі, поблукати лісом, піднятися на вершину 102-метрової гори та записати місцеві леге

Сьогодні Городоччина – досить відомий курортний край. Усім відомо, що Сатанівська вода – цілюща й лікувальна, клімат – теплий і ласкавий, а сам край – багатий на історичні та культурні пам’ятки. Любителям відпочинку на природі відомі також Мартинківці, зі спокійними водними плесами, п’янким повітрям і захоплюючою риболовлею. Сьогодні ми розповімо ще про одну місцину в районі – не менш цікаву, але поки що маловідому. Три садиби у Великому Карабчієві запрошують до себе на відпочинок.

Досвід переймали у грицівських знавців справи
«Минулого року начальник районного відділу культури та туризму Олег Федоров порекомендував нам поїхати в центр зайнятості на навчання щодо зеленого туризму, – розповідає Надія Касіяник, організатор нової справи у Великому Карабчієві. – Там жителька Грицева розповідала, як в селі можна і роботу мати, і привернути увагу до рідного краю. Мене ця справа зацікавила, я тоді задавала найбільше запитань. Й подумала: а чому б нам не зайнятися зеленим туризмом? Адже таке гарне село маємо: і ліс, і річка, і ставок, і чисті джерела. Студенти, які приїжджають сюди до родичів, обов’язково з собою везуть воду. Кажуть, що п’ють її замість молока. В лісі росте багато грибів, а у ставку водиться риба (до речі, назва села у перекладі з тюркських мов означає «чорний, дрімучий ліс чи сад» – прим. авт.) Додайте сюди ще чисте повітря, домашні молоко, сметану, сир, яйця, овочі та фрукти. Може, молодь такий відпочинок не дуже зацікавить – їм потрібні розваги, ресторани, дискотеки. А от для дітей, старших людей це – те, що треба. Поговорила з ще двома односельцями, підготували кімнати й чекаємо на перших туристів. Райвідділ культури видав про нас буклетик». У підготовці якось не замислювалися про фінансовий бік справи. Тому питання про вартість відпочинку застало Надію Олександрівну зненацька. «Коли будуть конкретні відпочиваючі, тоді й домовимося, – викрутилася жінка. – Це буде недорого. Й, звісно, ціна залежатиме і від кількості гостей, і від того, самі вони куховаритимуть, чи захочуть скуштувати наших страв».
Давніми архітектурними спорудами чи багатьма історичними місцями Карабчіїв, звичайно, похвалитися не може. Можна побувати на горі Городисько, на місці колишнього стародавнього скіфського поселення, помолитися у столітній церкві і навіть… завітати у гості до місцевого героя – чоловіка, який побудував собі оселю на дереві й вже давно живе у лісі. А головне – у Карабчієві вдасться відпочити від міського гамору, подихати свіжим повітрям, й поласувати домашніми стравами.

Церковні дзвони линуть з-під землі
Карабчіїв дуже схожий на гірське село. Доки заберешся на один горб – аж дух перехоплює. Озирнешся – і все село – як на долоні, видно навіть, що в сусідніх робиться. Гордість села – гора Городисько, вся вкрита лісом, тільки на вершині – гола галявина. Зі сходу та півдня закінчується високими обривистими скалами, з півночі та заходу добре збереглися три земляні вали. Наукова література розповідає, що вершина гори знаходиться на висоті 330 метрів від рівня моря (річка Смотрич, яка тече біля підніжжя гори, знаходиться на рівні 220 метрів). Свого часу учні місцевої школи вирішили визначитися, яка ж висота Городиська. Виміряли й дійшли висновку, що висота гори від підніжжя до вершини складає 102 метри.
У селі розповідають, якщо на Великдень на горі прикласти вухо до землі, то чути церковний дзвін. За старовинною легендою, колись давно на горі був монастир з великою церквою. Якось сходами до монастиря піднімалася вагітна жінка. Втомившись, вона промовила: «А щоб він провалився!». Так і сталося, монастир з церквою провалилися в надра гори. А церковні дзвони чути й досі. Дослідження вчених стверджують, що справді на горі було велике поселення, і, найвірогідніше, був тут і монастир, замок чи фортеця. До речі, ще й досі біля підніжжя гори збереглися залишки саду, який в народі називають Монастирським. Свого часу археологи на горі проводили розкопки, де знаходили кераміку, скляні браслети. Вчені довели, що на горі справді існувало поселення ХІ –ХІІІ століть Київської Русі і відрізнялося від інших поселень тим, що мало три ряди валів, огорожа яких була, в основному, земляною і дерев’яною.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую