"Коли перестаєш розважатися, у місті стає нудно"

 Історія ж відомого хмельницького майстра із татуювання Володимира Орлова та його родини зовсім інша – із міста він разом з дружиною Тетяною та донечкою Мирославою переїхали жити у маленьке село, де залишилося всього-навсього 14 мешканців... Тут вони займаються власним господарством та насолоджуються спілкуванням з природою. Кореспонденти «Сімейної газети» поцікавилися, як же їм живеться вдалині від цивілізації.
Хоча село Нова Гута Летичівського району розташоване у 15 км від райцентру, рейсовим транспортом туди не дістатися. Та й не кожен автомобіль проїде, коли є снігові замети та не розчищені дороги.
Володимир Орлов зустрів нас у сусідньому селі на своїй «Ниві». Поки добиралися, насолоджувалися фантастичними краєвидами: куди не глянеш, пагорби, вкриті лісами, в долині – великий ставок. «А влітку тут взагалі краса неймовірна, суниця росте усюди, гриби, - розповідає Володимир дорогою. - Навколо сільські (мисливські) угіддя, зайці, лисиці бігають. Ми навіть диких кабанів бачили».
Хата Орлових стоїть на околиці села, за кількадесят метрів починається ліс. На подвір’ї гостей зустрічають кіт та вівчар Алтай, які переїхали у село разом з господарями, та цуценя Бімка, котрого взяли у місцевих жителів.

Подалі від міста 

Володимир та Тетяна Орлови освоюють сільське життя вже чотири місяці. Однак цьому передували переоцінка цінностей та тривала підготовка.
Тетяна родом із Новоросійська. Ще до знайомства із майбутнім чоловіком прочитала книгу «Анастасія» Володимира Мегре (головна його ідея – створення екологічних поселень та родових маєтків), що вплинула на її світогляд. «Я тоді жила в Москві, де нормою вважалося заробляти якомога більше грошей та розважатися, вживати алкоголь, курити. Але таке життя було не осмисленим, - згадує жінка. - Потім я відкрила для себе, що можна жити інакше, втекти від міської суєти та знайти спокій».
«А я хоч «Анастасію» і не читав, давно хотів жити на природі, подалі від міста. Коли ти перестаєш розважатися, місто тобі не потрібне, в ньому стає нудно», - запевняє Володимир.
Він познайомився з Тетяною через Інтернет завдяки спільним інтересам і забрав із Москви в Хмельницький. «Для всіх це був шок. Я якраз знайшла комфортну високооплачувану роботу, і раптом вирішила їхати Бог знає куди», - розповідає Тетяна.
Потім тривали пошуки підходящого села. Орлови об’їздили всю область, побували у сотнях сіл. Зупинилися на Новій Гуті з трьох основних причин: мальовнича природа, відсутність газифікації та маленька кількість мешканців. Останні, до речі, ставляться до новоспечених селян нормально. «З сусідами, з тими, що не п’ють і господарюють, спілкуємося, ходимо в гості один до одного. Лісник тут хороший, дуже любить свою справу. У нього троє дітей, водимо Мирославу до них у гості, вони граються», - розповідає Володимир.
За його словами, донька перенесла переїзд у село дуже добре. Вона харчується натуральною їжею, не хворіє, багато часу проводить на свіжому повітрі.
Інтернет та кринична вода із крана
Хата, яку купило подружжя, була у дуже поганому стані. «Стелі не було взагалі, після пожежі балки вигоріли, купа сміття валялася. П’ять років будинок так стояв, дивовижно, як він зовсім не розвалився. Ремонтували, доробляли, ось веранду добудували», - показує господар.
Опалюють хату дровами, туалет – на вулиці. Та повністю відмовлятися від благ цивілізації Орлови не бачать сенсу. У них є електрика, Інтернет, водопровід та душ у будинку, причому із крана тече смачна кринична вода.
«Телевізор нам не потрібен, у телебаченні немає нічого корисного. Зате є Інтернет, де можна накачати мультиків доньці та знайти потрібну інформацію для себе», - розповідає Володимир.
У планах господаря – збудувати лазню, завести коня, посадити город, ягідник та розбити великий сад. Заводити свиней чи корову їм не потрібно, адже м’яса Орлови не їдять. У їхньому раціоні багато фруктів (взимку - сухофруктів), тому особливе значення має сад.
В очікуванні весни
Зв’язку з містом Володимир Орлов повністю не втратив – щовихідних він їздить працювати у Хмельницький, де досі функціонує його майстерня з татуювання. «Поки що грошей потрібно більше, ніж у місті: будівництво, продукти усі купуємо. Потім, як усе налагодиться, сад, город даватимуть віддачу, думаю, потреби зменшаться», - каже Володимир.
Довгими зимовими вечорами родина Орлових відпочиває і набирається сил для сільськогосподарських робіт, які почнуться навесні. «Ми з Мирославою ліпимо фігурки з глини, малюємо, дивимося мультики, - розповідає Тетяна. – Влітку буде багато роботи, і це добре».
До речі, у цьому ж селі ще одне подружжя із Хмельницького купило будинок, однак поки що не облаштувало його та не переїхало.
«Село вимирає, однак це штучний процес, просто державі не потрібні господарі», - вважає Володимир Орлов. Та усіх, хто любить природу та хоче стати господарем на землі, він запрошує у Нову Гуту. «Тут стільки будинків порожніх стоїть, вільної землі багато! Чим далі від цивілізації, тим кращі справи з приватизацією, менше бюрократії, - каже він. – Приїздіть у село, місцеві мешканці цьому тільки раді».