«Як ставитеся до заборони абортів?», -

 П'ятого квітня три депутати із ВО «Свобода» зареєстрували у Верховній Раді законопроект, у разі прийняття якого в Україні можуть заборонити аборти. Дозволятимуть жінці зробити аборт лише у тому разі, якщо вагітність несе пряму загрозу її життю, якщо виявлено медичні показання щодо патології плода, які не сумісні з життям дитини після її народження та доведені у судовому порядку факти зачаття дитини у результаті зґвалтування. Крім того, що автори документа пропонують позбавити жінок права самостійно вирішувати, переривати вагітність штучним шляхом чи залишати малюка, вони передбачили кримінальну відповідальність за порушення букви закону. Депутати переконані: робити штучне переривання вагітності - розкіш, з огляду на демографічну ситуацію, і шкідливо для здоров'я жінки. Утім, чимало скептиків дотримуються іншої думки, вважають, що шляхетна мета законопроекту - вберегти репродуктивне здоров'я жінок - у нашій країні поки провальна. Чи таким чином треба вирішувати цю проблему?
Галина Орєхова, практикуючий психолог:
«Наскільки пам’ятаю, це питання порушувалося і раніше, але законопроект про заборону переривання вагітності тоді так і не став законом. Якщо чесно, я – противник заборони абортів. Хоча у суспільстві повинні існувати певні норми і правила, які б його обмежували, інакше це буде хаос. Але тема заборони абортів - двояка, різні бувають життєві ситуації. Проте для мене дико, коли держава за допомогою важелів впливу, окреслених законом, вказує, продовжувати жінці вагітність чи ні. Це особиста справа кожної. Який моральний рівень повинен мати законотворець, щоб вирішувати: дозволяти чи не дозволяти жінці робити аборт? Про яку етичність тут йдеться?
До речі, моя громадська думка збігається із моєю позицією як психолога – кожна людина повинна мати свободу вибору. Якщо цей законопроект ухвалять, це зовсім не означатиме, що аборти припиняться, вони просто перейдуть у підпілля».
Василь Кравчук, народний депутат України:
«Я і не «за» заборону абортів, і не «проти». А поки утримуюся. До речі, хоча я не медик, проте знаю, що аборт і переривання вагітності – два різних поняття. Аборт має місце, коли вагітність ще не досягла певних термінів, а переривання вагітності – коли вже є плід, який можна назвати дитиною. Тому треба дуже скрупульозно підійти до вирішення цієї проблеми, а не одним помахом руки: заборонити. Тому я не поспішав би в цьому випадку. Проте тут є два боки однієї медалі. Якщо аборти все ж заборонять, зросте кількість дітей, народжених від безхатченків та тих, хто веде «неправильний» образ життя. Якщо ж аборт перейшов допустимі терміни, і має місце переривання вагітності, адже у лоні жінки вже маленький сформований плід, тоді це вже дітовбивство, яке не треба допускати».
Наталя Корандо, завідуюча гінекологічним відділенням обласної лікарні:
«Я проти абортів. І хоча вони - частина моєї роботи, якби був вибір, взагалі ними не займалася б. Тому майже у кожному випадку намагаюся відмовити жінку від цього кроку. Проте заборону абортів на цьому етапі розвитку нашої держави вважаю передчасною. Спочатку треба провести широкомасштабну просвітницьку роботу із запобігання небажаної вагітності та зробити засоби контрацепції доступними для кожної жінки, а потім вже ухвалювати законопроекти про заборону. Адже зробити аборт у державному закладі зараз дешевше, ніж купити для систематичного вживання якісні протизаплідні таблетки. Тому набагато важливіше, щоб жінка не допустила небажану вагітність».
Ніна Магур, начальник служби у справах дітей обласної державної адміністрації:
«Я проти абортів, якщо це здорова і нормальна сім’я, в якій жінка стала на облік, її оглянули і сказали, що у неї все гаразд. Якщо ж лікар виявив патологію, я «за» переривання вагітності, бо важко буде в світі жити інваліду і батькам з ним. Я проти того, щоб народжували жінки з неблагополучних родин, які зловживають алкоголем та ведуть аморальний спосіб життя, які кожен рік народжують, і кожен рік відмовляються від своїх дітей. Переконана, що краще попередити небажану вагітність, ніж потім думати про її наслідки, тому тут велике поле для профілактичної роботи для наших медиків».
Іван Данкевич, митрофорний протоієрей, настоятель хмельницького храму Різдва Пресвятої Богородиці Української греко-католицької церкви, директор Хмельницького обласного благодійного фонду «Карітас»:
«Моє ставлення однозначне – церква завжди виступає за захист життя: від самого зачаття і до природної смерті людини. Вона - проти переривання вагітності, фактичного вбивства у лоні матері. Як доведено сучасною наукою, життя від самого зачаття вкладене у ембріон, як у зернину - колосок. Тому церква виступає проти аборту, проти переривання вагітності.
Мені не подобається, коли при обговоренні цієї теми звертають увагу на народження дітей у неблагополучних родинах, яких потім віддають на виховання до державних установ. Таких сімей – невеликий відсоток. Ви подивіться, скільки молодих пар в Україні не можуть мати дітей і стоять у черзі на усиновлення! Сам знайомий з декількома сім’ями, які мають бажання та матеріальну можливість виховувати дитину, а не можуть її мати.
Якщо ж вже зачепили тему неблагополучних родин, то яке моральне право ми взагалі маємо дискутувати про переривання вагітності у жінок з таких сімей? Якщо людина без постійного місця проживання збирає їжу, одяг, порожні пляшки по сміттєвих баках, її потрібно позбавити життя, бо вона неблагополучна? Ні. А чого ж тоді ми повинні переривати нове життя, яке зароджується у неблагополучній сім’ї?»