Що робити з освяченими речами, які стали непридатними?

У кожного вдома є різні речі, квіти, які свого часу були освячені у церкві. Буває, що букетик верби зберігається по кілька років, перекидається з місця на місце, припадає пилом, а викинути рука не підноситься – адже у церкві освячений. Про те, що робити з такими речами – освяченими у церкві, ми попросили розповісти священиків.
Як зазначають священики, такі речі не можна викидати на смітник, вони мають бути знищені шляхетним способом. «Усе, що горить (вербу, квіти, яєчну шкаралупу), потрібно спалити, – зазначає настоятель костелу святого Станіслава, єпископа і мученика, що у Городку, Віктор Лутковський. – І зробити це слід на благодатній землі – там, де щось росте, тобто, на городі, у садку чи на клумбі. Так само непридатну свячену воду слід вилити у квіти чи якусь городину. Те ж, що не горить (розбитий гіпсовий хрест чи фігурка, наприклад), закопайте у землю. Але теж там, де земля благодатна, на якій щось росте – дерева, кущі, квіти».
«Якщо ми з дитинства вчимо дітей дбайливо ставитися до хліба і не викидати його, то настільки старанно ми маємо ставитися і до святинь та освячених речей, - стверджує протоієрей Володимир Марущак, секретар Хмельницького єпархіального управління Української православної церкви Київського патріархату. – То яким же чином слід чинити православному із освяченими речами? Якщо це можливо, їх варто спалити (наприклад, вербу чи освячені квіти), а попіл закопати там, де не ступає нога людини, чи в місці недоступному для випадкового осквернення (наприклад, не варто цього робити там, де вигулюють собак). Можна принести освячені речі до церкви. Люди, які там служать, вчинять з ними, як належить за християнськими законами. Наприклад, віск від свічок або поламані хрестики чи інші освячені речі слід віддати священикові, особливо, якщо спалити їх самому неможливо. Не слід соромитися підняти загублене зображення святині із землі й принести його до храму, адже цим людина ще раз підтвердить свою віру».