Голодомор, влаштований батьками

У лютому в реанімаційне відділення обласної дитячої лікарні поступили двоє немовлят з діагнозом „гіпотрофія третього ступеня”. Якщо сказати зрозуміліше, обидвоє нагадували в’язнів концтабору – у малюків були лише кістки та шкіра. Люди, які свідомо заморили власних дітей голодом, не душевнохворі, не злидарі й не бомжі. Це – звичайні громадяни, які мають і будинок, і господарство, але сенс свого життя обидвоє бачать лише у чарці.
У лютому, проводячи перевірку обласної дитячої лікарні, старший помічник прокурора області Наталя Гончарук, методика роботи якої полягає не в роботі з паперами, а в реальній перевірці, під час огляду реанімаційного відділення виявила двох п’ятимісячних діток, які виглядали, наче жертви голодомору: шкіра та кістки.

Материнська любов

В Баглаях, де живуть горе-батьки, родину К. не люблять. Тому розмовляли з нами люди з застереженням, боячись негативних наслідків, навіть фізичної розправи з боку батька дітей.
Однак дещо нам все-таки розповіли. Виявляється, пара живе у цивільному шлюбі. Г. народила шестеро дітей, чотири з них – спільні з К. – її нинішнім співмешканцем.
Так, дванадцятирічний хлопчик, батька якого ніхто не бачив, у вісім років сам попросився в інтернат. Малий помирав чотири рази: в чотири місяці отруївся чадним газом, у піврічному віці потрапив до лікарні з недокрів’ям, а через кілька місяців його доставили туди ж з тим же діагнозом. В рік і чотири місяці малюк обварився окропом та пролежав в опіковому відділенні два місяці. “Так я його врятувала”, – цілком сер-йозно каже мати хлопчика. Насправді ж, як кажуть люди, “п’яна була весь час, от дитина й гибіла”.
Наступного сина, теж невідомо від кого, Г. народила вдома, при пологах був присутній вітчим. Хлопчик пізно почав ходити, розмовляти, була підозра, що він взагалі не зможе вчитися. Нині він прекрасно вчиться (напевно, батьківська генетика виявилася сильнішою), живе в бабусі, маминої матері. Стара п’є (нерідко – разом з донькою), через що її власні діти виросли в інтернаті, краде, хата запущена, дитина не чує нічого, крім брудної лайки.
У шестирічної, уже спільної доньки серйозні проблеми зі здоров’ям, і з навчанням – теж. Маленький віршик, за словами матері, вона вчила два тижні. Майже трирічний синочок Г. лише недавно почав розмовляти.
А двійнята народилися семимісячними. Дівчинка важила 1 500 грамів, хлопчик – 1 400. “Я весь час була на городах, важко працювала, а я ще маленька, худенька, їм було мало місця, тому так рано їх і народила, – каже жінка. – Дітки півтора місяця знаходилися в лікарні, і я через день-два приїжджала до них. Коли мала гроші, то їздила щодня. І нині я би все зробила, аби мені повернули дітей. Хіба ж я винна, що вони такими народилися?”.
... Насправді ж, дітьми, як і всім господарством, займається 72-літня мати К. Хвора жінка з останніх сил наводить лад у домі, та й сам К. не цурається ніякої роботи, і, якщо тверезий, то буде прати, мити підлогу... І дітей любить – коли розповідав, як треба розводити для немовлят коров’яче молоко, видно було, що робив це не раз. А як вип’є, кажуть селяни, його тягне до крадіжок. Мати ж, окрім пиятики, не цікавиться нічим. Нині хлів завалений брудним одягом з двійняток, який потихеньку гниє в сирості.

На що пішла допомога на дітей

Як розповів дільничний міліціонер Микола Лемішко, К. – неодноразово судимий за крадіжки, але улюбленої справи не залишив, і кілька разів селянам вдалося зловити його на гарячому.
Голова Третельницької сільської ради Ольга Верхола вважає, що проблем у цій родині могло б не бути – К. тримає свиней, курей, кролів... В хаті чисто, напалено, звичайно ж, завдяки бабусі, і, якби батьки не пили, то проблем би й не було. А так... “Був випадок, коли я вихопила з сумки Г. півторалітрову пляшку горілки, – розповідає Ольга Миколаївна, – то вона приходила і плакала, щоб я віддала її”.
Раніше ще було терпимо, кажуть селяни, бо як без грошей нап’єшся? А як народилися двійнята, і горе-батьки отримали велику суму, парочка розпилася. Щоправда, зранку ще тримаються, боячись, що хтось зайде, а ввечері “глушать” по-чорному. Особливо жінка – вранці піде кудись, а ввечері приповзає п’яна. Навіть коли приходили з перевірками, вона або п’яна лежала, або її взагалі не було вдома. Зрозуміло, що до дітей руки доходили рідко.
...А малюки, коли їх забирали в лікарню, були в дуже поганому стані – хлопчик взагалі знаходився на межі смерті. “Дітки народилися слабкими, – розповідають селяни, – а якими вони могли бути, якщо Г. весь день пиячила, а ввечері її повезли родити. Здорова дитина кричить, якщо її щось турбує, а ці лежали тихенько – доходили.
Було таке, що фельдшер по три рази на день ходила, аби нагадати, що треба нагодувати, перепеленати. А вони ходять по селу і фотографують людей, бо в них “крута” мобілка”.
“То був біль мій і її, – каже Ольга Миколаївна. – Фельдшер відвідає їх і дзвонить до мене ввечері. Я її прошу: “Не розказуй мені цього на ніч, бо я спати не можу”. Ми і в район дзвонили, і в лікарню, тоді приїжджали і забирали дітей на лікування”.

«Хіба я п’ю?»

“Якщо я 100 грамів у гостях вип’ю, це ж не значить, що я п’ю, – ображається Г. – Я за своїми дітьми добре дивлюся. Собі не куплю, а їм – все, що треба”.
На запитання, як вона довела дітей до такого стану, жінка здивовано відповіла: “А от я сама досі не можу зрозуміти”.
Цікаво, що фельдшера до дітей, які помирали від голоду, викликав батько. “Малий усю ніч плакав, вранці ж дивлюся, – а він білий. Я покликав фельдшерку, бо була поряд, вона і викликала швидку”. Коли його запитали, чому він шукав допомоги, а не жінка, К. відповів: “Вона була зайнята: поралася біля грубки, каструль...“. Насправді ж, кажуть люди, їй було не до дітей, вона, як завжди, була п’яна. До речі, бачачи загрозу, яка нависла над ними, парочка п’є далі, і в прокуратуру та на суд обидвоє з’явились напідпитку.
Як розповів помічник прокурора Волочиського району Павло Маслюк, за весь час, що діти знаходилися в лікарні, батьки жодного разу не навідали їх. Приїхали лише раз, і то – на вимогу лікарів. Назад до райлікарні немовлят супроводжувала медсестра – батьки не приїхали.
“Прокуратурою Волочиського району порушено кримінальну справу стосовно матері за статтею 166 – за злісне невиконання батьківських обов’язків з догляду за дітьми, – каже Павло Олександрович. – Крім того, за неналежне виконання посадових обов’язків прокуратура Волочиського району винесла три подання на працівників міліції, працівників районної служби у справах дітей та працівників центру соціальних служб у справах дітей та молоді.
Вирішуватиметься й питання стосовно невиконання обов’язків працівниками райлікарні, причому, на рівні притягнення до кримінальної відповідальності. Вже встановлено, що районний педіатр всупереч обов’язкам жодного разу не відвідала цю родину, дітьми фактично займався фельдшер, освіта якого не дозволяє проводити контроль за ними”.
... Хочеться сподіватися на краще в цій сумній історії, хоча долі цих малят не позаздриш у жодному разі. Їх зачинали у нетверезому стані, у своїх п’ять місяців вони пережили голодомор у рідному домі... А що чекає на них у майбутньому? З одного боку – батьки-алкоголіки, з іншого – дитячий будинок. І хто виросте з цих нещасних створінь, які з волі власних батьків так страшно почали своє життя?

P.S. Минулого року на Хмельниччині померло 134 дитини віком до року. В січні-лютому цього року – 27. Скільки їх пішло з життя через батьківський недогляд – невідомо.
Автор статті щиро вдячна слідчому Волочиської прокуратури Борису Трачуку за активну допомогу у зборі матеріалу.