«Колиба»: український колорит, «розбавлений» сучасною кухнею та вишуканим банкетним холом

В більшості випадків наші кафе-бари-ресторани змінюють інтер’єри, зводять літні тераси чи банкетні зали, осучаснюють меню, додаючи до них хоча б кілька новомодних страв. Цим шляхом пішла і «Колиба», що на Зарічанській, привертаючи увагу потенційних клієнтів нещодано збудованим вишуканим банкетним холом, що розташувався вздовж проїжджої частини. Зайти до нього можна як з вулиці, так і з внутрішнього дворика закладу, до якого веде довгий коридор, що бере свій початок із хатинки зі зрубу із вивіскою «Колиба».
Інтер’єр
Пройшовши довгим коридором, потрапляємо до внутрішнього дворика закладу. І хоча ще хвилину тому ми з подругою стояли посеред метушливої вулиці, та вже за мить перенеслись за місто – якнайдалі від міського гамору, ближче до природи. По периметру затишного дворика – до десятка дерев’яних будиночків, кожний – із власним номером та ліхтариком біля входу. В центрі – кілька столиків під зеленими парасольками та невеликий фонтан. А ще – багато зелені. Як розповіла офіціантка, банкетний хол – замовлений, а більшість будиночків – зайняті чи зарезервовані. Вільними виявились лише два – в одному з яких ми й присіли. І хоча він був досить простим: стіл, лава, стільці, кнопка виклику офіціанта та вимикач для світла, проте оздоблення білим шифоном надавало йому затишності.
Обслуговування
Наш будиночок обслуговувала офіціантка Тетяна, для якої, як вона сама нам розповіла, це був перший робочий день у «Колибі»... Замовивши два салати та млинці із вишнями, поцікавились, скільки готуватиметься овочевий шашлик з помідорів, болгарським перцем та шампіньйонами. Дізнавшись, що не менше 30 хвилин, через брак часу змінили свій вибір на користь кілець кальмара із соусом. Як запевнила офіціант, готуватимуть їх не більше 15 хвилин… Проте ні через 15, ні через 30, ні навіть через 45 хвилин нам їх не принесли. Ми вже з’їли свої салати, зробили фотосесію біля будиночку та фонтану, зі всіх боків роздивились наші млинці із вишнями, міркуючи, спробувати їх зараз чи все ж таки після кальмарів. Через 45 хвилин після замовлення викликали офіціанта й поцікавились долею наших кальмарів, вкотре наголосивши, що ми поспішаємо і якщо за кілька хвилин їх не буде – ми від них відмовимося. Дівчина запевнила, що вони вже смажаться і за кілька хвилин будуть готові. Проте ні за п’ять, ні за десять хвилин нам їх так і не принесли. Проте до нас зайшла адміністратор, вибачилась за незручності й запевнила, що за кілька хвилин ми вже ласуватимемо кальмарами. А щоб якось скрасити ситуацію, запропонувала пригостити нас кавою, за рахунок закладу, яку принесли протягом п’яти хвилин, одразу після довгоочікуваних кальмарів.
Кухня
Серед традиційних вареників-дерунів-млинців-картоплі по-селянськи, а також овочевих і м’ясних шашликів, цілий лист меню «Колиби» присвячений новомодним стравам, серед яких салат з авокадо, креветками та сьомгою, «Датський» – з помідорами, сиром «Фета» та соусом «Песто», а також «Капрезе» – з помідорами, сиром «Моцарелла», соусом «Песто» та оливковою олією (48 гривень за 200-грамову порцію).
Ми замовили салати «Гуцульський» з курячою печінкою, помідорами, перепелиними яйцями, заправлений олією (31 гривня за 250-грамову порцію) та «Пікантний» з курячим філе, маринованими грибами, кукурудзою, болгарським перцем, заправлений майонезом (29 гривень за 200-грамову порцію). Вони виглядали апетитно та були непогані на смак. Лише листя салату, яким щедро був приправлений «Гуцульський», гірчило. Незважаючи на дещо обвітрений вигляд, млинці із вишнями (16,50 грн. за порцію) були смачними, а довгоочікувані кільця кальмарів (37 гривень за порцію) – хрумкими та дуже апетитними.
До речі, чек нам принесли за першою вимогою – буквально за кілька хвилин. Окремим рядком у ньому були прописані «чайові» за обслуговування - п’ять відсотків від нашого замовлення, про які нас попереджала перша сторінка меню. А у чекниці, окрім чеку, були дві пластинки жуйки.